• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Сторінка психолога

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА:

розвивальні ігри під час карантину - vseosvita.ua/news/porady-psykholoha-rozvyvalni-ihry-pid-chas-karantynu-7578.html

Навчання вдома: практичні поради для батьків від практичного психолога

1. Зараз діти, так само як і ми, під час карантину перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. Тобто, зараз діти потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “ Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не педагог”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вихователі і не вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати і, найголовніше – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми, наша дитина не дуже розумні і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання завдань.

2. У дитини має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка Наше завдання – допомогти структурувати підхід до виконання завдань. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити зарядку з початку дня.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за виконання завдань – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до зони навчання. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб

ГОТУЄМО ДО ШКОЛИ МАЛЮКА

для батьків у яких першокласники.

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також пам’ятати, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

ТРЕНІНГ

«БЕЗПЕКА ДИТИНИ - ФОРМУЛА БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

1. Активізація теми, знайомство: Я був свідком небезпечної ситуації (повені, урагану, пожежі, ДТП тощо) » ( 5 хв).

2. Зворотний зв'язок («З минулого тренінгу мені найбільше запам’яталося…») (З хв).

3. Вступ «В усі часи існування людства старше покоління передавало наступному знання і навички уникання небезпек — безпеки життя. У прадавні часи — це захист від диких звірів, несприятливих погодних умов і стихійних лих. Згодом люди навчилися непогано захищати себе від природних небезпек. Але натомість з'явилися небезпеки, пов'язані з життєдіяльністю самих людей. Це — небезпеки на дорогах, у побуті, на виробництві, а також екологічні небезпеки, які виникають через те, що люди забруднюють навколишнє середовище, роблять його непридатним для свого життя. Тому в наш час варто говорити не лише про безпеку життя, а й про безпеку діяльності людини — тобто про безпеку її життєдіяльності».

Сформулюйте визначення:

Безпека — це коли не існує загрози твоєму життю, здоров'ю і добробуту.

Небезпекавиникає тоді, коли з'являється загроза твоєму життю, здоров'ю і добробуту.

4.Гра «Асоціації» (10 хв.). • Запишіть на дошці слова: дім, подвір'я, дорога, громадський транспорт, ліс, річка, кінотеатр. • Діти називають небезпеки, які асоціюються з ними.

5. Робота в групах (10 хв.). • Об'єднайте учасників у три групи («1», «2», «3»). Запропонуйте відкрити підручник на с. 16 і за допомогою блок-схеми визначити порядок дій в одній із наведених ситуацій.

6. Демонстрація (5 хв.). Тренер або підготовлені помічники демонструють прийоми, які допомагають вгамувати бурхливі емоції і запобігти виникненню паніки. Решта учасників повторюють за ними.

7. Зворотний зв'язок: «Перевіримо, які зернятка у нас вже проросли. Домальовуємо до таких очікувань рослинку» (5 хв).

8. Прощання: «Вальс-комплімент» (5 хв). Учасники розраховуються на перший-другий. Перші номери роблять крок уперед і повертаються обличчям до других номерів. Діти торкаються одне одного долонями і роблять один одному компліменти. Потім перші номери ступають крок вправо і обмінюються компліментами з іншими.

ДЕСЯТЬ ПРАВИЛ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОМФОРТУ ДИТИНИ

Ці правила були прийняті у Міжнародний рік дитини. Вони містять педагогічні настанови Песталоцці, Фребеля, Черні, враховують і сучасний практичний досвід.

1. Люби свою дитину! Радій з її присутності, сприймай її такою, яка вона є; не ображай, не принижуй, не позбавляй її бути впевненою у собі, не піддавай несправедливому покаранню.

2. Охороняй свою дитину! Захищай від фізичних і душевних безпек, навіть жертвуючи власними інтересами і ризикуючи життям.

3. Будь прикладом для своєї дитини! Нехай у вашій сім’ї побутують чесність, скромність, гармонія.

4. Грайся зі своєю дитиною! Приділяй їй якомога більше часу, розмовляй з нею.

5. Працюй зі своєю дитиною! Привчай її включатися в усі роботи по господарству.

6. Дозволь дитині набути життєвого досвіду.

Хай навіть не безболісно, але самостійно!

7. Покажи дитині можливості і межі людської свободи!

8. Привчай дитину бути слухняною! Батьки повинні стежити за поведінкою дитини і спрямувати її таким чином, щоб дії не завдавали шкоди ні їй самій, ані іншим.

9. Чекай від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня розвитку і життєвого досвіду.

10. Зроби так, щоб спогад про щасливе дитинство зігрівав її все

«НАВЧІТЬ ДИТИНУ ГОВОРИТИ

ПРО СВОЇ ЕМОЦІЇ»

o Пам’ятайте, що найсприятливішою для емоційного розвитку дитини дошкільного віку є створена для неї близькими дорослими атмосфера комфорту і підтримки. Проявляйте чуйність, щирість, повагу і співпереживання під час взаємодії з дитиною. Хваліть її, підтримуйте, дякуйте, просіть вибачення, коли це необхідно, обіймайте, цілуйте, називайте лагідними словами.

o Визнавайте право дитини на емоції, однак не допускайте руйнівної поведінки. Навчайте її розуміти свій емоційний стан та контролювати його.

o Ніколи не заперечуйте і не спростовуйте наявність у дитини емоцій. Фрази дорослих на кшталт «Не бійся, ти ж не маленький», «Не можна сердитися», «І чого тут плакати?» можуть сформувати в дитини думку, що її емоції неправильні, тому їх не приймають дорослі.

o Допомагайте дитині розповідати про свої почуття, емоції, а також сприймати і розуміти почуття інших.

o Розмовляйте з дитиною про її емоції. Називайте їх, описуйте. Наприклад, коли дитина сердито відштовхує вашу руку, скажіть їй: «Ти зараз сердишся».

o Збагачуйте вербальний репертуар позначення емоцій дитини, а також репертуар форм їх вираження.

o Звертайте увагу дитини на емоції та почуття оточення. Наголошуйте на певних аспектах поведінки, привертайте увагу до подій, які викликають емоції. Говоріть про свої емоції.

o Навчайте дитину проявляти емпатію, співчуття до інших людей, тварин.

o Пам’ятайте, що діти лише вчаться взаємодіяти з оточенням. Станьте прикладом для дитини. Будьте емоційно відкритими, однак умійте керувати власними емоціями.

ГОТУЄМОСЬ ДО ШКОЛИ РАЗОМ

1. Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

2. Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування .

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті , уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членами родини.

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно – вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до відома.

«Мама, тато і Я ідуть до школи!

Шановні батьки!

Ваша дитина незабаром піде до школи. Це один із найважливіших днів не тільки у житті дитини, але й у житті всієї сімї.

Під час навчання в школі дитина повинна набути нових знань, вона повинна виконувати інші обов’язки, брати на себе відповідальність. Як дитина сприйме ці зміни, як почуватиметься у школі – значною мірою залежатиме від її розвитку і виховання, а також від Вашої готовності та вмінні подати дитині допомогу.

Як саме Ви, батьки, можете допомогти дитині краще освоїтися у школі, – щоб і для дитини, і для Вас її перший день у школі видався не тільки важливою, а й щасливою подією.

1.Запам’ятайте слова:

Любов Терпіння

Увага Віра

Розуміння Підтримка

Послідовність Заохочення

Це ключові слова. Вони означають сутність успішного батьківства і пояснюють Вашу роль у підготовці до школи.

2.Пам’ятка для батьків.

Ваша дитина готова йти до школи, якщо:

- правильно вимовляє всі звуки;

- замість молочних зубів виросли (або ростуть) постійні;

- має добрий зір і слух;

- має гарний апетит і сон;

- уміє користуватися ножицями;

- просить їй постійно читати казки, оповідання, активно їх обговорює;

- уміє малювати;

- висловлює свої враження, уподобання після перегляду дитячих фільмів і вистав;

- уміє відгадувати прості загадки;

- охоче грається з дітьми;

- прибирає за собою іграшки;

- уміє складати пазли і конструктори;

- не плаче і не сердиться, коли програє у настільних іграх;

- у відповідь на ваш поцілунок проявляє ніжність і лагідність, бажає «доброго ранку», або «на добраніч»

Повірте, що це для формування особистості, набагато важливіше перед навчанням у школі, аніж вміння читати, писати (на чому наполягають багато батьків). Тому що ці навички – показник того, що дитина успішно розвивається і досягла необхідного рівня фізичної та психічної (емоційної, інтелектуальної, соціальної) зрілості ,щоб навчатися в школі.

А отже, швидко й легко опанує читання й письмо.

Але всього цього дитина не зможе досягти без вас.

Щоб дитина була готовою до свого першого шкільного року,

Забезпечте їй:

- здорову сімейну атмосферу;

- багато любові;

- вашу активну участь у процесі розвитку;

- достатню кількість ігор

Не забувайте про усмішку – з усмішкою дитина зростає впевненою!

Нехай донечки й синочки

Сміються дзвінко ,як струмочки,

І виростуть веселі люди

І радість понесуть усюди.

Міцне здоров'я малюкові забезпечать «вітамінні» мамині емоції.

Як поповнити емоційний резервуар малюка?
Один з найбільш сприятливих моментів для цього час, коли малюк спить. Для цілющої «заряджання» мамі досить доторкнутися до ручки чи голівці сплячого малюка і вимовити (спочатку подумки, а потім вголос) фразу за фразою, з усією силою материнського переконання посилаючи крихті оздоровчі флюїди кохання (ці флюїди можна розділити на 3 тематичні блоки).

1 блок. Вітамін материнської любові

Я тебе дуже сильно люблю.
Ти - найдорожче і рідне, що в мене є.
Ти-моя рідна частинка.
Я без тебе не можу жити.
Я і тато тебе дуже сильно любимо будь-яким.

2 блок. Фізичне здоров'я

Ти сильний, здоровий. Гарний хлопчик (дівчинка).
Ти добре їси і тому швидко ростеш і розвиваєшся.

У тебе міцні і здорові сердечко, грудка, животик, ручки і ніжки.

У тебе ніжна, гладка і волога шкіра.

Ти легко і красиво рухаєшся.

Ти здоровий, загартований, рідко і мало хворієш.

3 блок. Нервово-психічне здоров'я дитини

Ти спокійний хлопчик (дівчинка).
У тебе гарні, міцні нерви.
Ти розумний малюк і добре розвиваєшся.
Ти добре спиш, легко і швидко засинаєш.
У тебе гарний настрій,
І ти любиш посміхатися.
Ти бачиш тільки хороші, добрі сни.

Зверніть увагу: вся ця «любовна» програма абсолютно позитивна, в ній немає ніяких «не», ви просто пробуджує в малюка бажання бути щасливим, здоровим і закріплюєте упевненість, що це можливо!

У якому віці краще всього віддавати дитину в дитячий садок?

Що стосується віку дитини, то батьки можуть зіткнутися з абсолютно протилежними думками із цього приводу. Одні психоло

и переконані: найлегше адаптація до дитячого садку проходить з 1,5 до 2 років і після 3 років; інші говорять, що краще віддавати дитину в дитячий садок в період затвердження "я" і бажання бути самостійним і дорослим - з 2 до 3-х років.

Є маса прикладів, що підтверджують ці рекомендації, але ще більше випадків, які їх спростовують. Насправді немає однозначно благополучного віку готовності дитини до дитячого саду. Коли варто віддавати дитину в дитячий сад - це питання в кожному випадку потрібно вирішувати індивідуально. В цілому найбільш відповідним для вступу в дитячий садок вважається період, коли дитина вже може говорити, користуватися горщиком і самостійно підносити ложку до рота. До того ж, більшість дитячих садків не приймають дітей молодше за 2 роки.

Чому неодмінно потрібно навчити дитину?

В першу чергу - тому, чому в дитячому садку учити не будуть. Це відправленню природних потреб в можливий по режиму час. Звучить грізно і неприємно, але це так. Уявіть, як почуватиме себе малюк, якщо він щодня хотітиме в туалет "по великому" під час ранішньої прогулянки. Чи які його чекають муки, якщо він звик ходити в туалет тільки удома.

Крім того, потрібно учити дитину говорити про свої бажання. Чим чіткіше малюк навчиться це робити, тим менше проблем буде у нього. Звичайно, варто учити і грати, і їсти, і слухати, але, в цілому, усьому цьому дітки дуже легко навчаються вже в саду.

Різко міняти домашній режим на дитсадівський не можна. Але якщо дитина встає в 11.00 або його денний сон починається тільки в 15.00, то місяця за три до вступу в дитячий сад потрібно почати його коригувати. Погодитеся, дитині буде легше пережити ці зміни будинку з мамою, чим в новому місці з роздратованою вихователькою.

За яких обставин краще відкласти вступ в дитячий садок?

Традиційно вважається, що є життєві обставини, при яких краще почекати зі вступом в дитячий сад (переїзд, розлучення, народження другої дитини і так далі). Іноді це дійсно так. У деяких же випадках такі зміни в житті сім'ї можу стати плюсом і, навпаки, полегшити адаптацію. Якщо, звичайно, батьки встигли до них правильно підготувати дитину. Наприклад, плануючи переїзд, уся сім'я готується до того, що у кожного з'явиться там нова значна справа. У дитини цією справою буде вступ в його перший учбовий заклад - дитячий садок.

Пісочна терапія

Поняття "терапії піском" було запропоновано ще Карлом Юнгом, психотерапевтом, засновником аналітичної психотерапії, та описано представниками юнгіанської школи (Д. Калфф, Е. Нойман, Е. Вейнріб, інші). Основний її принцип полягає у використанні піску, води і спеціальних атрибутів (дерев’яного ящика чітко визначеного розміру – пісочниці та набору дрібних іграшок).

Психотерапевтичні ігри у пісочниці допомагають:

§ Формуванню цілісного, сильного і здорового «Я» дитини, забезпеченню рівноваги між внутрішнім світом переживань і внутрішніх потреб і зовнішнім соціальним світом;

§ Позбутися психологічних травм;

§ Пісочниця є контейнером, який покликаний вміщувати і витримувати усі негативні і позитивні переживання дитини;

§ Пісок і вода, виступаючи важливими носіями сенсорних вражень, відчуттів й емоційно-позитивних переживань, здійснюють заспокійливий вплив, дають емоційну розрядку та й одночасно допомагають стимулювати поведінкову активність, спонукають дитину до гри;

§ Через програвання своїх фантазій, страхів, бажань у безпечних умовах піскової терапії дитина (в тому числі і дорослий) набуває можливості контролю за своїми внутрішніми переживаннями;

§ Гармонізувати загальний психоемоційний стан, знизити тривожність;

§ Виробити у дитини відчуття структурованості, чіткості, знання межі і границі (особливо важливо для гіперактивних дітей).

Окрім терапевтичних завдань, у пісочниці вирішуються деякі корекційні завдання:

§ Удосконалення координації рухів, дрібної моторики, орієнтації у просторі;

§ Стимуляція вербальної і невербальної активності у процесі гри, формування навичок позитивної комунікації;

§ Розвиток сенсорно-перцептивної сфери дитини, зокрема тактильно-кінестетичної чутливості.

Як мамі перебороти свої страхи за дитину (наприклад, на тему нещасних випадків і недогляду вихователів, того, що він почуватиме себе самотньо і т. д.)?

Складне і неоднозначне питання. Спочатку важливо зрозуміти, що коштує за материнськими страхами: її власний досвід, сумна статистика, кадри їх фільмів, статті або просто фантазії від любові до коханого дитя, якого важко довірити чужому.

Швидше варто говорити про загальну стратегію зниження страху. А виходячи з того, що страх завжди сильніший, якщо нам щось невідоме, спершу необхідно підвищити свою обізнаність. В якості прикладу приведу стратегію однієї мами :

Я вибирала дитячий садок взимку, а не влітку. Щоб до осені точно знати що, де і як. Походила навколо районних садків, поговорила з мамами, взнала їх думку з приводу садка. Купила телефонно-адресні довідники, порилася в Інтернеті на дитячих сайтах. Спершу обдзвонила ті садочки, які були зовсім поряд з нами. Потім і більше видалені. Дізнавалася:

- графік роботи;

- які заняття проводять з дітьми (мене цікавили хореографія, изостудия, театр, музика, ручна праця, іноземна мова, підготовка до школи, фізкультура, оздоровчі програми, наявність басейну);

- наявність коректувальних груп (діти з ДЦП, порушеннями мови/слуху/зору); на мій погляд, це плюс, оскільки якщо дитина з дитинства бачить, що є люди, які відрізняються від інших, то пізніше він не сприйматиме це як щось особливе;

- наповнюваність груп (важливо, щоб вихователька могла приділити час усім);

- охорона (щоб дітки не приходили на майданчик, де валяються порожні пивні пляшки, і щоб собак не вигулювали в пісочниці);

- розташування садка (чим далі від трас і заводів, тим краще);

- оснащеність садка і груп (наявність окремого спального приміщення, туалету, велика ігрова кімната, багато іграшок, домашня атмосфера (шпалери, шторки), спортивний комплекс; на вулиці - гойдалки, драбинки, пісочниця, карусель);

- плата за місяць (чи можна внести оплату відразу за рік, чи повернуть гроші у разі чого, що треба закуповувати).

У цій стратегії є декілька установок, які корисно узяти на озброєння усім батькам, :

1. Мама чітко для себе визначила, в які умови вона готова віддати свою дитину.

2. Ознайомилася з усіма відгуками про садки, які їй були доступні.

3. Знайшла сміливість відразу роз'яснити усі фінансові питання.

4. Сама переконалася в достовірності усієї зібраної інформації про садочки.

Можу додати, що, окрім цього, варто ознайомитися з юридичними нормами відвідування дитячого садка і скласти список правил, яким повинні строго слідувати вихователі в екстремальних ситуаціях

У книгах і статтях можна зустріти пораду: "Діти дуже важко розлучаються з мамою, тому було б краще, якщо замість мами в перший день з дитиною в садок пішов би хто-небудь інший, наприклад, тато або бабуся". На мій погляд, ця порада достойна

Коментарi