• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка здоров'я

/Files/images/e6019b306966_w333_h428.jpg

https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zapobigannya-poshim110320rennyu-na-teritoriyi-ukrayini-koronavirusu-covid-19

/Files/images/koronavrus/11.03.2020 КабМінУкраїни.jpg/Files/images/koronavrus/КабМінУкраїни.jpg/Files/images/koronavrus/img002.jpg

/Files/images/koronavrus/0.jpg

/Files/images/koronavrus/1 -MLT.JPG

/Files/images/koronavrus/2 -MLT.JPG

/Files/images/koronavrus/00001.jpg

/Files/images/koronavrus/титульна.jpg

/Files/images/koronavrus/1.jpg

/Files/images/koronavrus/2.jpg

/Files/images/koronavrus/3.jpg

/Files/images/koronavrus/4.jpg

/Files/images/koronavrus/5.jpg

ЯК ВБЕРЕГТИ СЕБЕ ВІД САЛЬМОНЕЛЬОЗУ ТА ЩО РОБИТИ У РАЗІ ЗАРАЖЕННЯ?

/Files/images/Сальмонельоз.png

Сальмонельоз – це гостре кишкове інфекційне захворювання, яке викликається бактеріями роду Salmonella. Це захворювання належить до групи антропозоонозів, тобто таких, що передаються від тварини до людини, або через страви, які готувалися на основі продуктів тваринництва. Джерелом цієї інфекції можуть бути тварини дикі і домашні птахи (особливо, водоплавні: качки гуси), велика рогата худоба, коні, вівці, свині, коти, собаки, гризуни, риба. Заразитися можна і від людини, яка є носієм сальмонел.

Механізм передачі:

  • Фекально-оральний.
Заразитися можна через харчі, воду, а також контактно-побутовим шляхами. Окрім того, деякі комахи здатні переносити сальмонел на своїх лапках (наприклад, таргани, мухи). Переносити і виділяти сальмонел можуть люди і тварини. Збудник може виділятися з калом, сечею, слиною, молоком, виділеннями з носової порожнини. Бактеріоносійство може тривати багато місяців і навіть років. Найбільш небезпечними переносниками сальмонельозу можуть бути люди зі стертою клінічною картиною. Контагіозними можуть бути річки та озера, в яких плавають птахи або неподалік яких випасають худобу (водойми заражаються сальмонелами через фекалії тварин).

Симптоми сальмонельозу

Клінічно виділяють такі форми сальмонельозу: 1. Гастроінтестинальна (шлунково-кишкова) форма
  • Гастритний сальмонельоз;
  • Гастроентеритний сальмонельоз;
  • Гастроентероколітний сальмонельоз.
2. Генералізована форма
  • Тифоподібний сальмонельоз;
  • Септикопіємічний сальмонельоз.
3. Бактеріоносійство
  • Гостре;
  • Хронічне;
  • Транзиторне.
Інкубаційний період триває від 2-6 год. до 2-3 діб. Симптоми виникають через вплив ендотоксинів, які вивільняються внаслідок руйнування сальмонел у шлунково кишковому тракті. Спочатку з’являється загальна слабкість, ломота в тілі та нудота. Згодом приєднуються:
  • Часте і рясне блювання (блювотні маси мають зелений колір, можуть містити рештки неперевареної їжі);
  • Підвищена температура тіла;
  • Сильний біль спастичного характеру в животі;
  • Рясна діарея (пінистий зловонний кал зеленого кольору);
  • Виражена загальна слабкість, запаморочення, потемніння в очах, непритомність.

Ознаки тифоподібної форми сальмонельозу

На початкових стадіях – фактично нічим не відрізняються від гастроінтестинальної форми перебігу (блювання, характерні випорожнення, висока температура тіла, виражена загальна слабкість), проте у період розпалу починають долучатися симптоми, схожі з тими, що бувають при висипному тифі: висип, гепато- та спленомегалія (збільшення печінки та селезінки, відповідно).

Ознаки септикопіємічної форми сальмонельозу

Ця форма перебігає найтяжче. Вона може виникати у маленьких дітей та людей похилого віку, оскільки в одних імунітет – ще не достатньо сформований, в інших – ослаблений, в обох випадках опірність організму інфекціям – знижена. Септична форма характеризується ураженням не лише ураженням шлунково-кишкового тракту, а залученням в процес більшості органів та систем. Інфекція швидко прогресує і здатна спричиняти поліорганну недостатність, набряк легень та головного мозку. Генералізовані форми трапляються доволі рідко, лікуються в умовах інтенсивної терапії.

Сальмонельоз у дітей

У разі зараження сальмонельозом дитини слід негайно звернутися в лікарню, щоб уникнути розвитку токсико-ексикозу (інфекційно-токсичний шок на тлі сильного зневоднення і прогресування інфекції).

Діагностика сальмонельозу

Лікар не може поставити діагноз «сальмонельоз» лише на підставі анамнезу та клінічних проявів, адже симптоми хвороби часто нагадують прояви інших інфекційних захворювань органів черевної порожнини, особливо, таких як дизентерія чи ротавірусна інфекція. Тому діагноз «сальмонельоз» лікар ставить виключно на підставі лабораторних досліджень!

Перша допомога при сальмонельозі

Нагадуємо, що самолікування може нашкодити Вашому здоров’ю, тому у разі виникнення підозр на сальмонельоз, негайно звертайтеся до лікаря! До моменту госпіталізації єдиним вірогідно вірним способом допомогти хворому на кишкову інфекцію є рясне пиття. В амбулаторних умовах після кожного рідкого випорожнення слід випивати ОРС (орально-регідратаційної суміші) в кількості:
  • Діткам молодше 2 років – 50-100 мл.
  • Дітям 2 -10 років – 100 – 200 мл.
  • Дітям > 10 років та дорослим – стільки, скільки хочеться.
Загалом після кожного рідкого випорожнення або епізоду блювання слід компенсовувати рідину у кількості 10 мл/кг маси тіла - для дітей, та по 200 мл. розчину – для дорослих. Також варто пам’ятати, що забороняється пити солодкі, газовані напої, фруктові соки чи чаї, адже вони можуть провокувати осмотичну діарею. При адекватному лікуванні хворий одужує приблизно на десятий день.

ЩО ТАКЕ НОРОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ І ЧИМ ВОНА НЕБЕЗПЕЧНА?

/Files/images/1 норовірус.jpg

У всіх кишкових інфекцій схожі симптоми: нудота, блювота, пронос, температура... Що таке норовірус, як можна заразитися і як протікає хвороба.

Норовірусна інфекція (норовірус) - гостра кишкова інфекція. Збудником є норовірус - один з безлічі ентеровірусів.

Механізм передачі цієї інфекції - фекально-оральний, не виключається і респіраторний. Вірус виділяється хворою людиною з природними виділеннями, наприклад, блювотою. Шляхи передачі: частіше - харчовий (найбільш небезпечні морепродукти), водний (вода, лід) і контактно-побутовий. У нинішньому сезоні основним шляхом поширення норовірусної інфекції в Японії і США є не харчовий, а контактно-побутовий шлях.

Інкубаційний (прихований) період норовірусу становить від декількох годин до 2 діб. Захворювання проявляється у вигляді нудоти, блювоти, діареї до 8 разів на добу, незначного підвищення температури тіла, симптомів інтоксикації, що проявляються загальною слабкістю і блідістю шкірних покривів. Самопочуття нормалізується протягом декількох днів, але людина може бути заразною до 1 місяця після одужання, що і обумовлює активне зараження оточуючих та епідемічну небезпеку. Відомі випадки летального результату від даної інфекції.

Норовірус дуже заразний. Навіть найдрібніші частинки пилу з норовірусами викликають захворювання. Вірус досить життєстійкий: вологе прибирання із звичайними миючими та спиртовмісними засобами не забезпечує його знищення, вірус стійкий до висихання, заморожування, нагрівання до 60 градусів, гине тільки від хлорвмісних дезінфікуючих засобів.

Норовірусна інфекція вражає всі вікові групи. Найбільш небезпечний норовірус для фізично ослаблених осіб, літніх людей і дітей. Сприйнятливість до норовірусів повсюдна, відомості про появу імунітету після захворювання - невизначені і суперечливі.⠀

Найбільш поширені симптоми: пронос, нудота, блювання, біль у животі, лихоманка, головний біль, втома та біль у тілі. У деяких людей симптоми можуть бути відсутні, однак при цьому вони все ще будуть переносниками інфекції.

Лікування норовірусної інфекції

Як і всі віруси, норовіруси не реагують на антибіотики: у них є здатність боротися з бактеріями. Найкращий спосіб лікування — пити багато рідини, щоб уникнути зневоднення. Лікар також може порекомендувати ліки від діареї та нудоти. Більшість людей відчувають себе краще вже за декілька днів.

Профілактика

Вакцини, яка допомогла б запобігти зараженню норовірусною інфекцією, поки що не існує. Тому найкращою профілактикою є хороша гігієна. Просте мило і вода — один із найефективніших способів запобігання зараженню.

Мийте руки. Часто мийте руки водою з милом, особливо після відвідування туалету, зміни підгузка дитині та ін. Також мийте руки перед їжею або приготуванням їжі. Дезінфікуючі засоби для рук усувають частинки нововірусу не так ефективно, як мило й вода.

Мийте фрукти та овочі. Ретельно мийте сирі фрукти й овочі перед вживанням.

Добре промивайте морепродукти перед приготуванням — особливо це стосується устриць та інших молюсків.

Ретельно очищайте забруднені місця в будинку. Обов'язково одягніть рукавички. Спочатку протріть поверхню паперовими рушниками, потім продезінфікуйте миючим засобом на основі відбілювача не менше п'яти хвилин. Використовуйте 5–25 ст. л. побутового відбілювача на 4 л води. Потім очистіть всю поверхню знову з милом і гарячою водою.

Залишіться вдома. Якщо ви захворіли, залишайтеся вдома. Однак не готуйте їжу і не доторкайтеся до страв здорових мешканців, щоб вірус не поширився на них. Більшість людей можуть повернутися до звичного режиму життя вже після двох-трьох днів відсутності симптомів захворювання.

РОТАВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ У ДІТЕЙ - «ХВОРОБА БРУДНИХ РУК».

/Files/images/Ротавірус.jpg

При цьому слід зауважити, що рівень життя, цивілізованість суспільства, ретельне дотримання гігієнічних заходів і побутові умови не грають особливої ролі у формуванні ризику захворюваності, тобто, кишковою інфекцією хоча б раз в житті хворіє кожна дитина, незалежно від догляду і соціального статусу. Що собою являє ротавірусна інфекція?

Ротавірусна інфекція (кишковий грип, ротавірусний гастроентерит) - це інфекційна патологія травного тракту, що супроводжується симптомами загальної інтоксикації і дегідратацією (зневодненням) організму. Дане захворювання характерно для всіх вікових груп, проте частіше зараження піддаються діти від півроку до 3-х років. За статистичними даними, останнім роки істотно зросла захворюваність ротавірусної інфекцією серед дітей молодшого віку (до 60%).. Це пояснюється тим, що в даному віці в організмі дитини відсутні антитіла до ротавірусу.

Клінічні форми захворювання:

· Гастроентеріческіе (шлунково-кишкова).

· Ентеріческая (кишкова).

Причини ротавірусної інфекції

/Files/photogallery/ротавирус.jpg

Збудником кишкової інфекції є ротавірус з сімейства реовірусів. Свою назву (rota в перекладі з латинської означає колесо) РНК-вірус отримав через схожість з маленьким велосипедним колесом з широкою маточиною, втулкою, чітко окресленим ободом і спицямиЗа антигенними властивостями ротавіруси підрозділяються на 9 серологічних типів. Заразним для людини є 1-4, а також 8 і 9 тип вірусу. Вірус здатний протягом кількох місяців зберігати свою життєздатність на об`єктах зовнішнього середовища, переносить вплив ефіру і кислот, відносно стійкий до дезінфектантів, швидко гине при нагріванні. Ротавірусна інфекція найчастіше зустрічається в зимово-весняний період. У той же час спорадичні спалахи захворювання можуть реєструватися протягом усього року.

Механізм розвитку захворювання

Джерелом захворювання є людина з гострою формою маніфестной інфекції, або вірусоносій, що виділяє збудника в зовнішнє середовище разом з фекаліями.

Інкубаційний період ротавірусної інфекції у дітей може тривати від 12 годин до 1-5 діб.

Найбільша концентрація віріонів в калі фіксується в перші 3-5 днів захворювання. Саме цей період вважається найнебезпечнішим в епідеміологічному відношенні. Нерідко джерелом зараження дітей раннього віку стають їх власні матері, інфіковані ротавирусом. Після проникнення в організм збудник кишкової інфекції впроваджується в епітеліоцити слизової оболонки травного тракту, найчастіше в епітеліальний шар тонкого кишечника. Упровадившись всередину клітини, ротавірус сприяє пошкодження і відторгнення її ворсинок. Це, в свою чергу, призводить до злущування зрілих клітин кишкового епітелію і заміщенню їх на функціонально неоформлені морфологічні структури, які не здатні синтезувати травні ферменти і здійснювати процеси травлення і всмоктування. Таким чином, збудник ротавірусної інфекції не викликає запалення шлунково-кишкового тракту, а стає причиною порушення травної функції та діареї.

Механізм передачі інфекції:

· фекально-оральний;

· харчовий;

· водний;

· контактно-побутовий;

· повітряно-краплинний (в окремих випадках).

Симптоми ротавірусної інфекції у дітей

Ротавірусна інфекція - це захворювання, що має циклічний перебіг. Тривалість інкубаційного періоду становить 1-4 дня (частіше 12 годин або добу). Зазвичай хвороба починається гостро, з підвищення температури тіла до 39-40 С. З`являється сильне бурчання і болі в животі, рясний смердючий водянисті випорожнення (до 20 разів на добу) і повторна або багаторазова блювота, яка починається з найперших годин захворювання, навіть за умови голодного шлунка або після споживання трохи більше 50 мл рідини. Після їжі в блювотних масах виявляються неперетравлені харчові шматочки. Нерідко обсяг блювотних мас перевищує отриману дитиною кількість їжі і води. Знизити температуру тіла при ротавірусної інфекції досить складно і вона може триматися на позначці 39 С протягом 5-6 днів.

Респіраторними проявами ротавірусної інфекції у дітей служать помірна гіперемія і біль в горлі, нежить, невеликий сухуватий кашель, кон`юнктивіт.

Нерідко ознаки підгострого перебігу ротавірусної інфекції педіатри помилково приймають за ГРЗ або ГРВІ.

Найхарактернішим відмінністю діареї, викликаної ротавирусом, від дизентерії або сальмонельозу - відсутність в калових масах слизу, зелені і домішок крові, а також відсутність тенезмов (болісних помилкових позивів до дефекації). У дуже маленьких дітей кал може знебарвлюватися, не змінюючи при цьому своєї консистенції. У середньому тривалість діареї становить 5-6 днів. У перші 2-3 діб стілець водянистий, а потім стає глінообразним, характерного сіро-жовтого кольору. Катаральні явища проходять за 3-4 дні. Як правило, після вироблення організмом антитіл проти вірусу захворювання закінчується самовилікування. Якщо в калових масах виявляються домішки крові, це сигналізує про приєднання бактеріальної інфекції (ешеріхиоз, шигельоз, кампілобактеріоз). У таких дітей більш виражені симптоми загальної інтоксикації. Що стосується катаральних ознак ротавірусної інфекції, то багато фахівців їх також вважають наслідком нашарування вторинної бактеріальної інфекції. Специфічна несприйнятливість до ротавірусу, обумовлена секреторними і гуморальними антитілами, формується в ранньому дитинстві, після перенесеного захворювання. Слід зазначити, що імунітет нестійкий, і при низькому рівні антитіл в зрілому віці можливий рецидив захворювання.

Ускладнення ротавірусної інфекції :

· гемодинамічні розлади;

· гостра ниркова недостатність;

· інфекційно-токсична нирка;

· синдром Гассер;

· геморагічний гастроентерит;

· некротичний ентероколіт.

Діагностичні особливості ротавірусної інфекції у дітей

Для даного захворювання характерна осінньо-зимова сезонність, висока контагіозність (заразність), епідемічні або спорадичні спалахи. Ротавірусна інфекція переважно вражає дітей раннього віку (від року до трьох років).

Відмінні ознаки: гострий початок, гарячковий стан, блювота і діарея секреторного характеру. З першого дня захворювання спостерігається типове поєднання респіраторного і гастроентеритний копрологіческого синдрому. Відсутність в калі слизу, крові і зелені. Відсутність «знахідок» при проведенні звичайного бактеріологічного дослідження на кишкову групу мікроорганізмів.

Лабораторна діагностика ротавірусної інфекції

При ротавірусної інфекції у дітей результати бактеріологічного дослідження калу на основні кишкові інфекції - негативні. Допоміжне значення в постановці діагнозу має мікроскопічне дослідження калу - копрограмма, загальний аналіз сечі і крові.

Вірусологічне дослідження фекалій (електронна або іммуноелектронная мікроскопія біоматеріалу з метою виявлення ротавірусу або вірусного антигену) і виділення вірусу в клітинних культурах.

Серологічне дослідження (виявлення ротавирусного антигену методом ІФА, РН, РСК, РНГА, латекс-аглютинації).

З якими захворюваннями можна сплутати?

Ротавирусную інфекцію слід диференціювати від дизентерії, гастроінтестинальних форм сальмонельозу, холери, ієрсиніозу, протозойних інвазій кишечника, харчовим отруєнням, вірусними - діарея іншої етіології(ентеровирусна та ін.)

Лікування ротавірусної інфекції

Головна мета протіво ротавірусной терапії - боротьба з інтоксикацією і зневодненням організму, а також пов`язаними із захворюванням порушеннями роботи серцево-судинної і видільної системи. Госпіталізація проводиться за клінічними показаннями. При легкої і среднетяжелой формі ротавірусної інфекції лікування дитини може проходити в домашніх умовах.

Які лікарські засоби не можна використовувати при лікуванні ротавірусної інфекції у дітей?

· протидіарейні препарати.

Ротавірус «виходить» з організму разом з калом. Тому лікування повинно бути спрямоване не на усунення симптомів діареї, а на полегшення стану дитини та зменшення кількості позивів до дефекації.

· антибіотики.

Антибактеріальні препарати не здатні впливати на вірусні частинки, а також їх використання призводить до розвитку дисбактеріозу і погіршення процесів перетравлення їжі.

Дієта при лікуванні ротавірусної інфекції

При лікуванні кишкових інфекцій, в гострий період захворювання з харчового раціону дитини слід виключити незбиране молоко і молочні продукти і обмежити прийом їжі, багатої вуглеводами (солодкі фрукти, фруктові соки, випічка, бобові культури). Також в гострий період хвороби не дозволяється годувати дітей м`ясом, бульйону, м`ясними продуктами, жирними і смаженими стравами. Їжу хворій дитині дають часто, невеликими порціями. У список дозволених продуктів входять слизові каші, овочеві пюре і супи, білі сухарики і печені яблука Дуже важливо при лікуванні ротавірусної інфекції дотримуватися правильного питного режиму. При рясної блювоти і сильної діареї дитячий організм вимагає постійного поповнення втраченої рідини. Пити слід повільно, дрібними ковтками, з перервами в 5-10 хвилин. Після кожного нападу блювоти немовляті необхідно давати по 50 мл рідини, в більш старшому віці - по 100-200 мл. При значному зневодненні питний режим повинен призначатися лікарем. В якості пиття використовується мінеральна вода без газу, чай або вода з лимоном, журавлинний морс, відвар ромашки, а також спеціальні сольові розчини.

Профілактика ротавірусної інфекції у дітей

· Використання для пиття тільки кип`яченої води;

· Ретельне миття рук перед їжею;

· Попереднє миття фруктів і овочів за допомогою щітки;

· Достатня термічна обробка їжі.

В якості специфічної профілактики ротавірусної інфекції у дітей використовується вакцинація живими оральними вакцинами (Ротарікс, РотаТек).

РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

/Files/images/24391714.jpg

Їжа потрібна людині для підтримання здоров’я і працездатності, тому так важливо додержуватись правил раціонального харчування у всі вікові періоди життя людини. Особливо велика роль харчування в дитячому віці.
Їжа є єдиним джерелом, з яким дитина отримує усі необхідні речовини для будови його клітин і тканин та енергію, яка забезпечує рухливу активність, підтримання його температури тіла, роботу внутрішніх органів і нервову діяльність дитини.
Якщо харчування побудоване неправильно і харчові речовини надходять в дитячій організм в недостатній мірі, то трапляється затримка фізичного і психічного розвитку дитини, виникають порушення структури і функції його органів. Харчовими речовинами, що постачають організм дитини енергією, є: білки, жири, вуглеводи.
Білки – основний пластичний матеріал для будови і постійного оновлення тканин і кліток. Білки йдуть на побудову червоних кров’яних тілець і гемоглобіну, утворення ферментів та гармонів. Потреба в білках в дошкільному віці вища ніж у дорослої людини. Проте не слід думати, якщо більш білка отримає дитина, то краще.
У теперішній час доведено, що надмір білка може негативно вплинути на обмін речовин, функцію нирок, а також підвищує схильність дитини до алергічних захворювань.
Особливу цінність мають білки тваринного походження, що містяться в м’ясі, рибі, яйці, молоці і сирі.
Важливо, щоб у добовому раціоні дитини було правильне співвідношення білків рослинного і тваринного походження.
Діти віком від 1 до 7 років повинні отримувати не менш ніж 65 % білків тваринного походження.
Жири є однією із складових частин клітини. Вони забезпечують важливі енергетичні витрати організму, чинять вплив на функцію сердечно-судинної і центральної нервової системи, процеси травлення, покращують використання інших харчових речовин – білків, вітамінів і мінеральних солей.
Велике значення для нормального розвитку дитини мають рослинні жири, які збагачені біологічно активними поліненасиченими жирними кислотами.
Основним джерелом поліненасичених жирних кислот є рослинні масла – сонячне, кукурудзяне і хлопкове.
Недостаток жира в раціоні дитини негативно відображається на його рості і розвитку, приводить до зниження захисних сил, розвитку порушень шкіри і слизової оболонки.
Шкідливий також надлишок жиру, тому що при цьому погіршуються процеси травлення.
Вуглеводи є основним енергетичним матеріалом. Вони також входять у склад кліток і тканин, приймають участь в обміні речовин. У їх присутності покращується використання білків та жирів.
Вуглеводи прийнято ділити на прості і складні. При недостатньому надходженні вуглеводів до їжі порушується засвоєння окремих харчових інгредієнтів, погіршується процес травлення.
При підвищеній кількості вуглеводів понижується опір дитини к інфекційним агентам, з’являється можливість розвитку цукрового діабету.
Найбільша кількість вуглеводів міститься у хлібі, кашах, картоплі, фруктах і борошняних виробах.
Дітям дошкільного віку потрібність в вуглеводах потрібно задовольняти за рахунок овочів та фруктів.
Мінеральні речовини підтримують та регулюють багато життєдіяльних процесів в організмі.
Вони входять до складу усіх клітин і тканин дитини. Мінеральні речовини необхідні для правильного росту і розвитку кісткової, м’язової, кровотворної і нервової системи.
Особливо важливо в наявності в дитячому організмі таких мінеральних речовин, як кальцій, фосфор, залізо і магній.
Кальцій приймає активну участь в будові кісткової тканини зубів.
Фосфор приймає участь в обміні білків, жирів, вуглеводів. Він необхіден для будови кісткової тканини. Найбільш багатий фосфором яйцевий жовток, м’ясо, риба, сир, вівсяна та гречана крупи.
Магній необхіден для утворення кісткової тканини. Солями магнія багаті злакові (пшениця, жито, гречиха, просо, ячмінь, овес ), а також бобові.
Натрій грає велику роль в регуляції водно-сольового обміну. Натрій надходить до організму за рахунок харчової солі.
Калій є важливим регулятором функцій організму і обміну речовин. Калій міститься в продуктах рослинного походження: чорної та червоної смородини, грецьких горіхах, урюкі, персиках, абри соках, бананах, сливах, гороху, фасолі, буряці, томатах, редьки. Доступним і постійним джерелом калію є картопля.
Залізо сприяє переносу кисню до кліток і тканин, відіграє важливу роль в процесах кровотворення, є складовою частиною гемоглобіну бере участь в окислювально-відтворювальних процесах.
Найбільша кількість заліза є в супових продуктах ( печінка, язик), м’ясі, жовтках, рибі, перловці, гречки, вівсянки.
Мідь приймає активну участь в процесах кровотворення. До числа продуктів найбільш збагачених міддю відносяться: вівсяна, гречана крупи, печінка, яйця, риба. Велике значення в харчуванні дитини мають вітаміни, дотримання режиму харчування. Час прийму їжі повинно бути постійним і відповідати фізіологічним здібностям дітей.
Домашнє харчування повинно доповняти раціон дошкільного закладу. На вечерю рекомендуються такі продукти і страви, які дитина не отримує в дитячому закладі.
Зранку дитину не потрібно годувати, тому що це порушує режим харчування, приводить до зниження апетиту. Але разом з тим дитину приходиться приводить в дитячий заклад рано, йому можна дати вдома склянку кефіру або молока, або якісь фрукти. Одним з найбільш об’єктивних показників правильної організації харчування є нарощування маси тіла.

Шість принципів харчування

Так само, як і рухова активність, загартувальні процедури, харчування дитини — невід'ємний чинник міцного здоров'я, про що треба дбати всім батькам, особливо влітку. Оздоровчі заходи націлені на те, щоб у дитини збільшилась маса тіла, але не за рахунок жирових відкладень, а росту і роз­витку м'язових тканин. Щоб досягти бажаного ефекту, го­дувати дитину треба з урахуванням кількох принципів.
Перший—різноманітність харчування. Щоб дитина отримувала необхідні для життя й розвитку речовини, городину та садовину, хлібобулочні та круп'яні вироби, білки тваринного походження. Не така важлива кількість їжі, як розподіл її за основними групами. Основу раціону мають становити продукти з цілого зерна (мюзлі, вівсяні пластівці, гречка, хлібобулочні вироби з цільного зерна тощо}. Друге за важ­ливістю місце посідають овочі та фрукти. На третьому місці — молочні продукти та носії білка. Вершиною цієї своєрідної піраміди є жири, цукор, кондвироби.

Другий принцип — натуральність харчування. Практична реалізація його полягає в тому, що до раціону дитини вво­дять максимум свіжих продуктів у сирому вигляді або після мінімальної термічної обробки. Тут ми пропонуємо:
пити натуральне непастеризоване молоко, самим робити з нього морозиво, йогурти, сир;
готувати м'ясні страви лише з натурального (не консер­вованого м'яса). Мінімізувати в раціоні дитини ковбасні вироби;
• не споживати консервованих продуктів;
• не споживати білого комерційного хліба;
• обмежити використання в їжу здоби;
• під час приготування страв використовувати тільки нерафіновані олії;
• остерігатися вживання сирих яєць, оскільки білок сприяє розвиткові біотипової недостатності, а вживання комерційних яєць може спричинитися до захворювання на сальмонельоз;
• надавати перевагу вживанню свіжих фруктів та ягід перед комерційними соками та напоями.
Найголовнішою проблемою організації харчування дитини є стимуляція апетиту (третій принцип).
Така порада
· зменшити у стравах вміст жиру, оскільки жир пригнічує секрецію шлункового соку;
· не давати дитині пити під час їжі, бо зайва рідина розбавляє шлунковий сік, через що їжа довше затримується в шлунку;
· між основними прийомами їжі дозволяти дитині вживати тільки свіжі овочі та фрукти, натуральні свіжі соки, компоти. Це стимулює шлункову секрецію, підвищує апетит;
· по змозі годувати дитину на свіжому повітрі. Чудовим стимулом апетиту є обід на березі річки, в лісі біля вогнища.
Основні прийоми їжі доцільно завершувати десертом (четвертий принцип), щоб маля отримувало психофізичне задоволення від їжі. Десерт має містити два інгредієнти: легкозасвоювані вуглеводи та амінокислоту триптофан. У взаємодії з вуглеводами триптофан з крові потрапляє у мо­зок, де з нього синтезується серотонін, який поліпшує кон­такт між нервовими волокнами та нервовими клітинами. Це стимулює настрій, закріплює позитивний рефлекс на їжу. На десерт можна порекомендувати коктейлі на основі сухо­го молока, яєчного порошку з додаванням цукру, свіжих фруктів, горіхів, порошку какао.
Кондитерські вироби з чистим шоколадом не можна ви­користовувати на десерт. Шоколад містить щавлеву кисло­ту, що перешкоджає всмоктуванню мінеральних речовин. Окрім того, шоколад має сильні алергенні властивості. Дітям рекомендують тільки молочний шоколад, можна з горіховими наповнювачами.
Влітку, коли дитина багато рухається на свіжому повітрі, вона частенько не може діждатися обіду, просячи у мами щось перекусити. Не варто їй відмовляти, але треба проду­мати таке проміжкове харчування. По-перше, воно не по­винно бути ситним (за обсягом та енергоємкістю), по-друге — не притуплювати, а стимулювати апетит. Тому найкраще запропонувати йогурт (вітчизняного виробництва) або кисляк з фруктами, чи ягодами, свіжі фрукти та ягоди або сік з них. Можна також дати дитині гарячий бутерброд з тертим твердим сиром та овочами; сухофрукти з горіхами. Багатьох цікавить, чи можна включати до раціону дитини продукти з консервантами, хімічними барвниками. Не вар­то. Тим паче літом, коли вдосталь натуральних продуктів. Не використовуйте овочі й фрукти, які оброблялись отрутохімкатами, дезінфікувалися, покривалися шаром воску (як завезена комерційна продукція). Вирощені в умовах рідної природи фрукти — найкращий засіб «косметики» ор­ганізму дитини зсередини, бо сприяють виведенню основ­них токсинів: важких металів радіонуклідів тощо.
У літній період малежить потурбуватися і про те, щоб відрегулювати роботу кишечника, — це п'ятий принцип. За оптимальної роботи кишечник рпорожнюється у строго визначений час, пригнічується активність гнильної мікроф­лори, Для цього необхідно включати в раціон страви з хар­човими волокнами (овочі, фрукти, цільне зерно) та кисло­молочні продукти.
А підсумок усього цього дуже простий — здоров'я дитини і грунтується на натуральній грубій їжі, а не на екзотичних продуктах і стравах.
Якщо дитина має зайву вагу за рахунок жирових відкла­день, корекцію ваги належить проводити вчасно — шостий принцип. Серед багатьох дієт найефективніша — білково-овочева, яка дозволяє знизити калорійністн раціону, але підвищує його біологічну цінність. В раціоні різко знижують вміст жирів, простих вуглеводів (цукор, кондвироби), всі види виробів з тіста (булки, макарони), а також картоплі, круп (окрім вівсяної та гречки) й дуже солодких продуктів.

ЧАСТО ХВОРІЄ ДИТИНА – ЩО РОБИТИ?

З настанням осені практично від кожної другої мами можна почути, що її дитина постійно хворіє. Незважаючи на сучасні ліки, увагу батьків до дитячого здоров'я, частота простудних захворювань у дітей не знижується. У кабінеті педіатра все частіше звучить скарга: «Дитина постійно хворіє, що робити?»
Це питання залишається для педіатрії найактуальнішим. Взагалі для дітей хворіти – це цілком нормально. Якщо ваша дитина переносить щорічно до п'яти гострих респіраторних захворювань, то турбуватися і проводити додаткові дослідження нема чого. Адже таким чином у малюка виробляється імунітет. Але якщо кожен рік дитину убивають віруси та інфекції більше 5 разів, батькам варто вжити заходів, оскільки недоліковані захворювання призводять до ускладнень у вигляді дисбактеріозу кишечника, алергії, пневмонії, неврологічних порушень, ревматизму та ін.

ЧОМУ ЧАСТО ХВОРІЄ ДИТИНА?

Найчастіше батьки, у яких дуже часто хворіє дитина, звинувачують у цьому слабкий імунітет. Це вірно, але лише частково. Імунна система у постійно хворіють малюків дійсно ослаблена. Але насправді до зниження захисних функцій організму ведуть дії батьків, продиктовані любов'ю до рідного чаду.
Сухість повітря і надмірне опалення приміщень, нетривалі прогулянки на свіжому повітрі, примус до їжі – все це позначається на формуванні імунної системи. Найчастіше батьки одягають дитину так, що він перегрівається, пітніє і від того захворює. Іноді до зниження захисних сил дитини призводять часте лікування антибактеріальними препаратами.
Нерідко батьки скаржаться, що дитина в садку постійно хворіє. Справа в тому, що приходячи в дитячий сад, дитина стикається з абсолютно незнайомою атмосферою, в якій мешкають нові віруси. Хворіючи, дитина адаптується до нового середовища і, знову ж, тренує свою імунну систему. Крім того, захворюваність підвищується за рахунок стресу, який дитина відчуває, знайомлячись з невідомими раніше умовами в дитячому садку.

ЧАСТО ХВОРІЮТЬ ДІТИ: ЛІКУВАННЯ

Дуже важливо, коли ваша дитина захворіла, дозволити його організму спробувати впоратися самостійно. За звичайних ГРВІ достатньо буде препарату, що знижує температуру (парацетамол, панадол, нурофен) і, наприклад, крапель для носа, якщо є нежить. Якщо відразу ж використовувати антибактеріальні препарати, належного формування імунної системи не відбудеться. Адже не рідкісні випадки, коли у дитини часто болить горло, і йому відразу призначається антибіотик. Хоча такі ліки потрібні лише при гнійних інфекціях і наполегливо непроходячих застудах. Хворобу дитина повинна переносити дома і не менше 7 днів, оскільки поліпшення самопочуття і відсутність температури не свідчить про остаточну перемогу над ГРВІ.
Після того, як дитина одужала, необхідно приступити до його загартовування. Як загартовувати часто хворіючу дитину? По-перше, необхідно поступово привчити організм малюка до температури +18 ° +20 ° С в приміщенні. Так само неквапливо знижуйте температуру води, в якій купаєте улюблене чадо. Участіть прогулянки на свіжому повітрі і збільшіть їх тривалість. Намагайтеся одягати малюка так, щоб він не пітнів, граючи на вулиці.
Крім того, знизити кількість захворювань допоможе щеплення для часто хворіючих дітей. Їх можна зробити в поліклініці. Якщо дитина часто хворіє бронхітом, знизити кількість рецидивів допоможе вакцинування .
Незайвим в період сезонних захворювань, а також після перенесеної застуди, буде прийом вітамінів для часто хворіючих дітей.
І наостанок: уникайте контактів дитини з іншими людьми, які можуть заразити його ГРВІ чи грипом.

ГОСТРІ ДИТЯЧІ ІНФЕКЦІЇ

Для захворювань, які отримали назву гострих дитячих інфекцій, характерно те, що хворіють на них, як правило, в дитячому віці. До гострих дитячих інфекцій відносять кір, краснуху, скарлатину, дифтерію, коклюш, епідемічний паротит (свинку), вітряну віспу та поліомієліт.
Всі ці захворювання відрізняються високою заразністю. У людей, що перехворіли ними, залишається стійкий імунітет (за винятком скарлатини). Масова вакцинація допомогла різко знизити захворюваність багатьма дитячими інфекціями. Однак навіть найефективніші вакцини не завжди дають абсолютний імунітет. З різних причин не всі діти виявляються охоплені профілактичними щепленнями. Чи не від всіх інфекцій разработани достатньо ефективні і безпечні вакцини. Тому знання особливостей поширення цих захворювань і профілактичних заходів необхідно всім - батькам, адміністрації та співробітникам дошкільних освітніх установ.
В даний час частка інфекційних хвороб досягає 30% від загальної захворюваності населення країни. У зв'язку з цим особливого значення набуває ліквідація медичної безграмотності населення. Попередження інфекцій є провідним принципом охорони здоров'я дітей.
Дитина захворіла. Поведінка його змінилося: він плаче, проситься на руки, відмовляється від їжі, стає млявим і не грає, як зазвичай. Ви тривожно чіпаєте його ручки і ніжки ... Не треба губитися!
• Перш за все виміряйте дитині температуру і покладіть його в ліжечко.
• Якщо малюка морозить, у нього холодні ручки і ніжки, укрийте його тепліше і покладіть до ніг грілку.
• Хвору дитину ізолюйте від інших дітей і негайно викличте лікаря.
• Дітей, які контактували з хворою дитиною, до дозволу лікаря не можна відправляти в дитячі установи.
• Виділіть хворій дитині окремі посуд, рушники, горщик. Спати він повинен обов'язково на окремому ліжку.
• Якщо хвороба почалася блювотою або проносом, не годуйте дитину до приходу лікаря, а тільки поїть кип'яченою водою або чаєм.
• Пелюшку або горщик з випорожненнями збережіть і покажіть лікарю.
• Якщо лікар вважатиме за необхідне помістити дитину в лікарню, ви повинні погодитися.

ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Інфекційні захворювання виникають в результаті проникнення в організм людини будь-яких мікроорганізмів (бактерій, вірусів або найпростіших) і розмноження їх там.
Профілактика інфекційних захворювань проводиться за трьома напрямками. Перше з них пов'язане з виявленням і ізоляцією джерела інфекції, другий направлено на виключення механізмів передачі і третє - підвищення стійкості дитини до інфекційних захворювань.
Для попередження поширення інфекції в дошкільному закладі важливо своєчасно виявити хвору дитину.
Велику допомогу в цьому медичному персоналу надають завідувач ДНЗ, вихователь, няня, які, знаючи індивідуальні особливості кожної дитини, при уважному до нього відношенні можуть своєчасно помітити будь-яке відхилення в його поведінці і самопочутті і повідомити про це лікаря для встановлення діагнозу та ізоляції.
Більшість батьків розуміє, що завдяки нескладній профілактиці хворіти дитина буде рідше, а лікування (якщо вона все-таки захворіє) виявиться менш тривалим і дорогим. Якщо щеплення і профілактичні огляди робити своєчасно, то приводів для візиту до лікаря стане меньше, а будь-які відхилення в рості і розвитку дитини будуть помічені вчасно.
Крім того, якщо дитина звикне бачити доктора під час регулярних оглядів, медична допомога не буде асоціюватися у нього з болем і страхом, і, захворівши, він не стане боятися людини в білому халаті, а звичка піклуватися про своє здоров'я, дотримуватись заходів профілактики стане в нагоді йому в майбутньому!

/Files/images/1288963326_2010-11-05_161759.jpg

КІР – ХАРАКТЕРНІ СИМПТОМИ, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА

На виконання розпорядження міського голови 18.12.2017 № 605-р «Про затвердження Плану заходів щодо попередження розповсюдження кору в місті Мелітополі» необхідно проводити щеплення проти кору для тих, хто не щеплений.

Діти, які не щеплені проти кору, можуть бути відсторонені від навчального процесу в разі виникнення загострення епідемічної ситуації згідно з законодавством.

Спалах кору в Україні: заходи з імунізації

В 2017 році в Україні відбувається спалах кору. Лише за перші 8 місяців року зафіксовано 1627 випадків у переважній більшості регіонів Україні, і кількість хворих продовжує зростати.

Реагуючи на спалах, Міністерство охорони здоров’я 11 вересня 2017 року затвердило план та інструкцію щодо додаткових заходів з імунізації населення проти кору. Згідно до нього, додатковим заходам імунізації підлягають діти від 12 місяців до 9 років.

  • Вакцинація від кору потрібна:
  • Дитині виповнилося 12 місяців: не зволікайте із плановим щепленням КПК
  • Дитина старша 1 року не має жодного щеплення: негайно надолужте його, звернувшись до медичного закладу
  • Дитині 6 років: не зволікайте з плановою ревакцинацією КПК
  • Дитина 6 років або старша не має жодного щеплення КПК: потрібно зробити два щеплення з інтервалом не менше місяця
  • Ви не пам’ятаєте, чи була дитина щеплена КПК, і не можете це перевірити: у цьому випадку дитину також треба вакцинувати

Також вакцинація від кору потрібна підліткам та дорослим, які не хворіли на кір і не були щеплені. Ризик захворіти після контакту з хворим на кір у неімунізованої людини складає 90%. При цьому у дорослих кір має набагато тяжчий перебіг.

Для захисту від кору потрібно 2 дози вакцини. Вакцина проти кору входить до складу комбінованої вакцини КПК (для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи). Вакцина КПК (Пріорікс, Бельгія) доступна в усіх регіонах України, – повідомляють в МОЗ.

Протікає це інфекційне захворювання досить гостро і спричиняє хворому дитині і його батькам досить багато дискомфорту. Інкубаційний період хвороби триває від 7 до 14 днів (рідко-до 21). Всі симптоми починають проявлятися вже на третій день після інкубаційного періоду. Ось, за якими ознаками можна діагностувати кір у хворої дитини:

  • висока температура поступово підвищується і у верхній точці хвороби може досягати 40-41 °C;
  • сухий кашель, нежить, слабкість;
  • головний біль, світлочутливість;
  • запалення слизової оболонки ока, або просто, кон'юнктивіт;
  • білі висипання на слизовій оболонці рота, у районі корінних зубів (плями Бельського—Філатова—Коплика);
  • корева висипка або екзантема — самий очевидний ознака кору, проявляється на 3-4 день після перших симптомів хвороби у вигляді червоних, що з'єднуються висипань по всьому тілу.

Перші симптоми хвороби дуже нагадують звичайну застуду, за винятком запалення слизової оболонки очей і висипів на тілі. Тому батькам, не проводив дитині вакцинацію від кору потрібно обов'язково оглянути слизову оболонку рота — на внутрішній поверхні щік (за корінними зубами не повинно бути білих висипань). Важливо переконатися, що очі дитини не сльозяться і не почервоніли.

/Files/images/Kir_FB-Graphics-2-1-1024x862.png

Кiлькiсть переглядiв: 1234

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Вересень 2021 Наступна
ПВСЧПСН
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930