• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Методична сторінка

19 травня – Всесвітній День вишиванки

/Files/images/pedagogam/FB_IMG_1589039594627.jpg

/Files/images/pedagogam/FB_IMG_1589039623185.jpg

/Files/images/pedagogam/FB_IMG_1589039628645.jpg

15 ТРАВНЯ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СІМ'Ї. СТВОРЕННЯ ЩАСЛИВОЇ РОДИНИ.

/Files/images/images.jpg

Сімейне життя часом ставить перед нами досить складні завдання. Необхідно враховувати безліч емоцій і потреб близьких людей поряд зі своїми власними, не кажучи вже про те, що кожний розраховує, що і його емоції та потреби будуть враховуватись у тій же мірі. Однак створення щасливої родини не повинно перетворюватись на виснажливу роботу або супроводжуватись сварками. Далі описані п'ятнадцять принципів щасливої родини, з якими ви можете ознайомитись самі й ознайомити свою сім'ю, зібравшись разом на сімейну раду.

1. Кожний член щасливої родини прагне бути її невід'ємною частиною

2. Щасливі сім'ї будують міцні соціальні зв'язки

3. Сім'ї тримаються разом і в позитивних, і в неприємних ситуаціях

4. Люди у щасливих сім'ях мають можливість бути самими собою

5. У щасливих сім'ях усі проводять корисний час один з одним

6. Члени щасливої родини з усіх сил стараються один для одного

7. У щасливих сім'ях кожен несе відповідальність за власне щастя

8. У щасливих сім'ях дотримуються даних обіцянок

9. Членів щасливих сімей відрізняє терпіння

10. У щасливих сім'ях вибачають один одного

11. Члени щасливих сімей використовують у спілкуванні слова турботи й підтримки

12. У щасливій родині всі діляться своїми емоціями

13. У щасливій родині всі вболівають один за одного

14. Усі члени щасливої родини допомагають один одному

15. У щасливих сім'ях розвинене почуття вдячності

Інтеграція LEGO-технологій в освітній процес

/Files/images/interesnoe-pro-lego-konstruktor.jpg

LEGO – одна з найвідоміших і поширених нині педагогічних систем, яка широко використовує тривимірні моделі реального світу в предметно-ігровому середовищі в процесі навчання та розвитку дитини дошкільного віку. Сьогодні педагогічна спільнота шукає нові дієві способи і методи для чуттєво-пізнавального розвитку дітей. Одним з таких методів вважається широке використання конструкторів LEGO Education. Конструктори LEGO на сьогоднішній день є незамінним матеріалом для занять у закладах дошкільної освіти, початковій школі. Для педагогічного процесу LEGO-технологія цікава тим, що, базуючись на інтегрованих принципах, об’єднує в собі елементи гри та експериментування. Ігри з LEGO виступають засобом дослідження та орієнтації дитини в реальному світі. LEGO – технології сприяють формуванню позитивної мотивації до конструктивної діяльності, активного включення дитини в процес гри, виховання у дітей толерантного ставлення до оточуючих, створює основу для формування учбових навичок.

Конструктор LEGO – це не лише яскрава іграшка, а цілий методичний комплекс, що відкриває педагогам та батькам широкі можливості для його використання в освітньому процесі.

Вихователі почали використовувати LEGO-конструктори практично на всіх видах занять педагогічного процесу бо LEGO-технологія цікава тим, що, базуючись на інтегрованих принципах, об’єднує в собі елементи гри та експериментування.

ЛЕГО – конструктор широко використовується на заняттях з конструювання і вирішує наступні завдання: розвиває розумові процеси (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і т.д.). Досить ефективним засобом активізації мислення служить конструювання за моделями, за схемами, кресленнями, планом, зразком, по пам’яті. Розвитку уяви сприяє конструювання за задумом, з певної теми (наприклад «Місто», «Меблі», «Тварини», «Транспорт», «Гараж» і т.д.). Дитина створює нові образи, спираючись на наявні уявлення про об’єкт, по ходу задуму уточнює і удосконалює конструкцію, тим самим виявляючи творчість. Конструктивна діяльність вимагає відносно високої зосередженості уваги у дітей. Перш ніж приступити до створення конструкції, необхідний точний розрахунок, продуманість, певна послідовність і точність в роботі. У процесі виконання конструкції у дошкільнят розвивається вміння довести почату справу до кінця, контролювати свою діяльність і отримувати якісний результат, що є дуже важливим при навчанні в школі. Активізації уваги сприяє конструювання за планом, схемою, зразком, добудовування до цілої фігури («Побудуй будинок за кресленням», «Віднови зламаний міст», «добудую будинок (гараж, машину і т.д.) за зразком». Ігри з LEGO виступають засобом дослідження та орієнтації дитини в реальному світі. Адже конструктор LEGO це передусім кольорова, цікава і весела гра, здатна захопити як дітей, так і дорослих.

На заняттях з логіко-математичного розвитку LEGO використовується з метою закріплення та розвитку навичок прямого і зворотного рахунку, порівняння чисел, знання складу числа, геометричних фігур; уміння орієнтуватися на площині, вміння класифікувати за ознаками; можна використовувати як умовну мірку при порівнянні предметів по довжині, ширині, масі («Знайди відсутню фігуру», «Різнокольорові доріжки», «Продовж числовий ряд», «Де більше?» і т.д.).

На заняттях ознайомлення з навколишнім LEGO варто використовувати в експериментальній діяльності як матеріал, з якого зроблений конструктор («З чого зроблено?», «Знайди такий же», «Чим схожі і чим відрізняються?», «Розкажи про властивості предмета» і т. д.). За допомогою LEGO діти передають у будівлях отримані знання та враження від занять, екскурсій, спостережень і прогулянок. Отримані конструкції поєднують у тематичну споруду «Моє місто», «Моя вулиця», «Тварини Африки» і т.д., які надалі використовуються не тільки на заняттях, але і в самостійно-ігровій діяльності дітей і сприяють розвитку комунікативних навичок. Використовувати конструктор можна і на фізкультурних заняттях, на заняттях з підготовки до навчання грамоті. Наприклад у наборах є чоловічки в різнокольорових костюмчиках. Чоловічки в червоних платтячках можуть зображати голосні звуки. Тверді приголосні – чоловічки в синіх костюмчиках, м’які приголосні – в зелених. Діти люблять вибирати чоловічкам імена (звичайно, з непомітною допомогою педагога). Наприклад, чоловічків у синіх костюмчиках можна назвати «С» або «Т». Педагог пояснює дитині: «Дивись, він у синьому костюмчику, тому що він – приголосний і твердий». А потім, для закріплення, ставить запитання: «А якого кольору костюмчики у твердих приголосних?»

Крім занять LEGO – конструктор можна включати в широкий спектр життєвих подій дитячого садка: LEGO – свята і розваги, оформлення груп до свят, що є потужним джерелом формування у дітей інтересу до конструювання.

Будівлі з LEGO можна використовувати в іграх-театралізаціях, в яких вміст, ролі, ігрові дії обумовлені сюжетом і змістом того чи іншого літературного твору, казки і т. д., а також є елементом творчості. Найчастіше основою ігор-театралізацій є народні казки: «Ріпка», «Колобок», «Рукавичка», та ін. У дитини з’являється можливість створити власного колобка або вовка і наділити свій персонаж тими якостями, якими він хоче. Діти починають створювати цікаві споруди і декорації, вкладаючи в них своє ставлення. Дошкільнята вибирають різні LEGO – елементи для окремих частин тіла героїв, підкреслюючи тим самим їх індивідуальні якості. Ігри-театралізації, з створеними ЛЕГО – персонажів дуже подобаються дітям: вони створюють умови для розвитку мови, творчості і сприятливо впливають на емоційну сферу. За допомогою героїв казки, виконаних своїми руками, дитині легше розкрити свої індивідуальні особливості. На тлі розвитку сюжетно-рольової гри у дітей розвиваються творчі здібності, мовна активність, формується пізнавальний інтерес, що в цілому спрямоване на формування навчальної діяльності.

Створені LEGO – споруди діти використовують в сюжетно рольових іграх. Для розвитку повноцінної конструктивної творчості необхідно, щоб дитина мала попередній задум і могла його реалізовувати, уміла моделювати. Задум, реалізований в будівлях, діти черпають з навколишнього світу. Тому чим яскравіше, емоційніше будуть їхні враження про навколишній світ, тим цікавіше і різноманітніше стануть споруди. LEGO допомагає бачити світ у всіх барвах.

Слід звернути увагу на широкий спектр використання ЛЕГО – елементів в дидактичних іграх і вправах. На основі вже описаних в загальній і спеціальній педагогіці дидактичних іграх педагог може розробити різні посібники і використовувати їх для проведення вправ з метою розвитку та корекції мовлення і психічних процесів у дітей, розвитку інтересу до навчання, формування комунікативної функції.

Сімейне читання

/Files/images/Публикация Як допомогти дитині стати читачем.jpg

· Подавайте дитині приклад, читаючи книги, газети та журнали.

· Батьки дуже засмучуються, якщо їх дитина не любить книжки і не хоче читати, але при цьому не здогадуються, що причина криється в них самих.

· Читайте з дитиною щодня.

· Добра традиція - читання вголос залишає спогади на все життя. Читайте один одному по черзі. Читайте дитині перед сном.

· Вибирайте для читання книги, які цікаві дитині, а не Вам.

· Читайте книги, що описують ситуації, які зустрічаються в його житті - наприклад, книжка про природу буде сприйнята на «ура», якщо дитина перед цим побувала у лісі.

· Оточуйте дитину книгами.

· Підпишіть дитину на дитячий журнал - вона повина звикнути, щомісяця отримуватиме чудовий подарунок, оскільки читання приносить задоволення .

· Читайте повільно і голосно .

· Не поспішайте, додайте драматичності і виразності Вашому голосу. Задавайте питання про прочитане. Робіть паузи в читанні, щоб дитина могла запитати вас про незрозумілі місця і обдумати прочитане.

· Читайте книги знову і знову.

· Діти люблять перечитувати улюблені історії, тому що вони знають, що станеться з героями далі. Ви можете записати своє читання на телефон, щоб дитина могла прослухати улюблену книжку тоді, коли вона цього захоче.

· Не тисніть на дитину.

· Дитина іноді може не хотіти читати. Не змушуйте її робити це - читання має бути задоволенням, а не обов'язком.

· Дозволяйте дитині самій вибирати книги в магазині або бібліотеці.

· Показуйте свою зацікавленість.

· Обов'язково слухайте, як дитина читає сама, вона повинна відчувати інтерес старших. Якщо дитина захопилась якоюсь темою (пригоди , книги про тварин тощо) або автором, запропонуйте їй потрібну літературу.

Як облаштувати куточок книги

«Читання книг - стежина, якою вмілий, розумний, вихователь знаходить шлях до серця дитини». В.О. Сухомлинський

/Files/images/baby-reading.jpg

Виховання у дошкільнят читацької культури, любові до художнього слова, інтересу до книжки – важливі завдання педагога. Унаш вік інформаційних технологій телебачення, відео, комп’ютери все частіше витісняють книжку. Та тільки замінити її ніщо не зможе. Адже дитина, переглядаючи фільм, лише пасивний спостерігач, а читаючи книжку, вона і співавтор, і актор, бо додає щось і від себе. А якщо ви самі читаєте малюку і до того ж обговорюєте з ним вчинки героїв, звертаєте його увагу на гру слів, перечитуєте цікавий епізод, вчите добра й застерігаєте від зла, то ви ще й дружньо спілкуєтеся, разом пізнаєте світ. Так книжка допомагає впливати на розвиток і становлення особистості дитини.

Основні вимоги до облаштування «Куточка книги»

- естетичність;

- достатнє освітлення;

- відповідність віку дітей;

- відповідність меблів зросту дітей;

- постійне оновлення, видозміни;

- доступність та мобільність матеріалу;

- програмні твори різних жанрів;

- ілюстрації казкових героїв;

-портрети дитячих письменників

Функціональна роль - книги відіграють важливу роль у формуванні естетичних смаків дитини, допомагають знайомитися з навколишнім світом, кращими творами дитячих письменників. В кожному дитячому садку необхідно створити книжкові закутки, де дитина може перегорнути улюблені казки, пізнати навколишній світ за допомогою яскравих ілюстрацій, присвячених життю тварин, різним країнам і містам.
Книжковий куточок по можливості повинен розташовуватися далеко від місця для ігор, ближче до вікна. Це повинно бути затишне, тихе і спокійне місце, в якому дошкільник зможе "поспілкуватися" з літературою.

Добирати літературу радимо так, щоб вона відповідала віковим особливостям і потребам дитини.
Для дитини молодшого дошкільного віку виставляють 4-5 книг (3-4 книги як правило, мають бути знайомі дитині), особлива перевага надається книжкам із картинками.

Для дитини старшого дошкільного віку на полиці виставляють одночасно 10-12 різних книг (4-5 знайомі книги):

- ураховуючи особливий, постійний інтерес старших до­шкільників до казок, обов'язково розміщують в куточку 2-3 казкові твори;
- кілька книг із віршами та розповідями, які спрямовані на формування моральних якостей дитини, на виховання інтересу до історії Батьківщини та сьогодення;
- також 2-3 книги про життя природи, про тварин, рослини (розглядаючи ілюстрації природознавчих книг, дитина входить у світ природи, краще пізнає його таємниці й закономірності);
- на полицях куточка бажано виставляти ті видання, з якими дитина знайомилася в дитячому садочку, бо розгляд книги дає їй можливість знову пережити прочитане, поглибити свої первинні уявлення;
- особливе задоволення одержить дитина від розглядання смішних картинок, й це буде корисне тим, що розвиватиме необхідну здатність відчувати і розуміти гумор, уміння бачити смішне в житті й літературі

Після ознайомлення з іншими літературними творами вітрину слід обновити. Куточок книги доповнять портрети письменників, репродукції картин, серії ілюстрацій до казок, дитячі журнали, фотоальбоми.
Щоб оптимізувати роботу з дитячою книжкою, варто поєднувати її з іншими видами діяльності. Так, дошкільнята залюбки намалюють ілюстрації до прочитаних творів, зліплять героїв казок, виготовлять власні книжечки, закладки, запрошення для молодших дітей та батьків на різні заходи, що організовуватимуться в книжковому куточку.
Заняття в куточку книги передбачають виховання у дітей бережливого ставлення до неї. Якщо книги таки потребуватимуть ремонту, слід відкрити «книжкові лікарні». Малюки із задоволенням робитимуть такий ремонт під керівництвом вихователя, а старші – самостійно. Варто також відвести окреме місце матеріалам для «лікування» книжок.
Осередок книги – місце проведення сюжетно – рольових ігор («Книжковий магазин», «Бібліотека» тощо), дидактичних ігор, підготовки до літературних свят, зустрічей з письменниками. На базі бібліотечки можна провести «Свято знавців книжки», мета якого – закріплювати знання дітей про назви прочитаних книжок, їхніх авторів, про найпростіші структурні елементи книжки.
Кожного дня можна призначати «бібліотекаря» - дитину, яка видаватиме літературу іншим, стежитиме за станом книжок та порядок у куточку. Така роль дає малюку більше самостійності, відповідальності.
Серед пізнавальних ігор слід виділити вікторину. Вона вирізняється інтелектуальною насиченістю, динамічністю, викликає дух колективізму, потребу підтримати й допомогти одне одному, дружній азарт. У формі вікторини можна провести все заняття чи певну його частину. Вікторина може бути присвячена одній темі («Казки», «Книжки про природу», «Загадки», «Мультфільми») або ж містити запитання з різних тем («Книжковий клуб»). Такі літературні ігри розвивають пам'ять, мовлення, мислення, швидкість реакції, допитливість, сприяють виявленню позитивних емоцій і водночас є формою активного відпочинку дітей.
Підкреслимо, що майже всі описані форми роботи є колективними. А спільна праця згуртовує дітей, спонукає до їх творчості. Дитяча книга традиційно розглядається педагогами як засіб розумового, морального, естетичного виховання.

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ КНИЖКОЮ:

1. Книжку читай, сидячи за столом.
2. Бери книжку лише чистими руками.
3. Стеж, щоб під час читання на книжку не падали сонячні промені –бережи свій зір.
4. Не читай книжку під час їжі.
5. Перегортай сторінку, беручись за її верхній куточок.
6. Не клади в книжку ручку, олівець, інші сторонні предмети.
7. Щоб швидко знаходити потрібну сторінку, користуйся закладкою.
8. Не малюй у книжці, не підкреслюй слова, не роби помітки на її сторінках.
9. Не згинай книжку, сторінки при читанні.
10 .Пам’ятай: пил і волога – запеклі вороги книжки.
11. Якщо книжка випадково намокла, її неодмінно треба висушити, акуратно розгорнувши подалі від джерела тепла.

Час спілкування дитини з книгою визначається її інтересом до певної книги.
У середньому ж термін перебування книги в куточку складає 2-2,5 тижні. Якщо до книги інтерес утрачений, можна прибрати її з полички раніше.
Давайте не будемо забувати про роль її величності КНИГИ в житті наших дітей, переш за все, про її виховне і розвивальне значення, певний віртуальний досвід поводження себе у складних життєвих ситуаціях, формування характеру через ототожнення з героями книг. Тому читання книг – дуже важливе, і любов до читання, перш за все, прищеплюється дітям змалечку.

ІГРОВИЙ ПРОСТІР ДИТИНИ.

ЗАКОНИ РОЗВИТКУ ДИТЯЧОЇ ГРИ

/Files/images/d5cb55d7fe35f6f54255a4a6a1ccfeac.jpg

Ігрова діяльність є найдоступнішою для дитини дошкільного віку, оскільки відповідає її психічним і фізичним можливостям. Вона сприяє розвитку інтересів і здібностей дітей, вихованню позитивних якостей, допомагає розширити, поглибити й уточнити уявлення про навколишній світ, про явища природи, ознайомитися з різними властивостями предметів. Гра викликає радісні переживання, бадьорий настрій, що є запорукою доброго здоров’я. У процесі гри діти активно і творчо засвоюють правила та норми поведінки людей, їхнє ставлення до праці, одне до одного. Колективні ігри зближують дітей, зміцнюють їхню дружбу. Гра сприяє сильним емоційним та естетичним переживанням, тому є одним із засобів естетичного розвитку.

Зміст ігрової діяльності в дошкільних закладах визначається вимогами Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», яка спрямована на збалансований розвиток дитини, формування елементарних форм її життєвої компетентності, реалізацію власного природного потенціалу, індивідуалізацію особистісного становлення.

Значущість гри визначено багато років тому, але більшість дорослих переконані, що гра не може стати предметом серйозної розмови тому, що в ній не можливо навчити чомусь розумному.

На відміну від дорослих, діти намагаються відстоювати своє право на вільний час для улюбленої гри. Кожен з нас, пригадуючи свої дитячі роки, пам'ятає, як було добре грати з друзями у дворі в різні цікаві ігри.

Звичайно, зараз інші часи, інший темп життя і усе це потребує від нас і наших дітей відповідності запитам сучасного суспільства. Протягом дитинства малюки повинні не лише набути знань, умінь та навичок, а й зберегти фізичне, психічне здоров'я, набути морального імунітету, щоб витримати шалений ритм сучасного життя.

На сучасному етапі відбуваються зміни процесу набуття ігрового досвіду, який раніше передавався від старших дітей молодшим у спільних іграх. Сьогодні дорослий відіграє провідну роль у процесі передачі ігрового досвіду дітям. Безсумнівно, треба всіляко підтримувати дитячі ігри, спрямовані на розвиток дитини, адже у грі розвивається все те, що буде потрібно їй у дорослому житті.

У таких іграх не лише проявляються та розвиваються новоутворення дошкільного дитинства, а й відбувається засвоєння форм спілкування з однолітками.

Відомо, що дитина, яка не грає, перестає бути дитиною. І якщо зробити екскурс у минуле й простежити на прикладі історію гри, ми зрозуміємо, що розвиток суспільства та новітніх технологій завжди був пов'язаний з ускладненням іграшки та появою нових форм дитячої гри. Що вище щабель розвитку цивілізації, то складніше іграшка й більш розгорнута ігрова діяльність дитини, яка завжди була джерелом культури.

І щоразу, коли під час спілкування з батьками стикаєшся з недооцінюванням ролі дитячої гри, виникає бажання поговорити про гру серйозно.

Ми постійно нав'язуємо дошкільнятам різні дидактичні вправи, купуємо корисні книги з розвитку логіки, мислення, мовлення, пам'яті тощо і навчаємо, навчаємо, навчаємо... Тим самим відбираємо у дітей право на вільну, самостійну гру, в якій розвиток дошкільняти відбувається природним шляхом. Наше бажання бачити свою дитину розвиненою зрозуміле, але не забувайте, що тільки в ігровій діяльності відбувається процес засвоєння досвіду попередніх поколінь.

*** У творчих іграх, соціальних за своєю природою, походженням і змістом, діти самостійно відтворюють світ дорослих. Ігрова ситуація дає змогу дитині в умовній формі ввійти у привабливий світ дорослих і діяти в ньому відповідно до своїх бажань. У процесі гри діти вступають у реальні та ігрові стосунки, поступово засвоюють правила партнерської взаємодії, морально-етичні норми поведінки, здобувають соціальний досвід Прояв необхідних ігрових якостей ( ввічливості, витримки, відповідальності тощо) сприяє формуванню якостей особистості.

Творча гра завжди виникає за бажанням дитини, але ми не завжди прислуховуємося до бажань наших дітей та не враховуємо їхніх інтересів У процесі гонитви за найкращим майбутнім забуваємо, що дитинство — найкраща пора в житті людини, бо тут царює гра.

А хіба сьогодні малюк не заслуговує на яскраві спогади про дитинство? Чи наші діти будуть згадувати своє дитинство як постійне навчання, заучування, переписування зошитів? Чи дадуть сьогоднішні — дбайливі, ніжні, лагідні, розумні, поважні батьки — своїй улюбленій малечі право на щасливе дитинство, у якому належне місце займатиме гра?

Ми намагаємося задовольнити запити батьків, учителів і не думаємо, чого хочуть діти, про що вони мріють, чим пишаються, з ким товаришують.

Уважно придивіться до дитини , коли вона зосереджено грає, і побачите, як гармонійно вплітаються в сюжет гри знання, які вона отримала в процесі навчання. У грі малюк без роздумів подає вам червону , зелену або жовту машинку, розрізняє легковий, вантажний, пожежний транспорт; знає його функціональні властивості: легкові машини перевозять пасажирів, вантажні авто — цеглу, зерно, меблі тощо. І всі ці знання й дії дитина отримала від вас, але відтворює самостійно без допомоги дорослого. Тепер зрозуміло, що для малюка гра зовсім не забава, він живе в грі, задовольняючи своє бажання бути як дорослий. Гра не має поняття часу та простору; її не можна виміряти, бо вона розгортається за своїми законами. І якщо дитина каже : “Хочу гратися!!!” - відкладіть усі свої важливі справи і пограйтеся разом з нею.

***

Дайте грі право на існування для успішного засвоєння дитиною соціально-рольового простору, розширення її соціальної компетентності; збереження “ морального імунітету” кожного дошкільника, що проявляється у вмінні адаптуватися в умовах постійного розвитку нових динамічних форм існування людства; розвитку кожної окремої особистості як носія соціальної культури. Розвиток особистості людини пов'язують із виникненням та формуванням таких видів діяльності , як гра, праця, навчання. За їх допомогою діти включаються у “Взаємовідносини з об'єктивною дійсністю”.Від народження дитина починає опановувати навколишній світ, засвоює культурно-історичні надбання суспільства, навчається активно діяти і відтворювати навколишнє середовище.

Відомо, що провідним видом діяльності в дошкільному віці є гра, адже в ній розвиваються та проявляються такі новоутворення дошкільного дитинства, як розвиток знаково - символічної функції, активної уяви ; засвоєння структури самостійного виду діяльності; привласнення суспільної поведінки та опанування норм партнерської взаємодії; становлення елементів довільної поведінки, у процесі поступового оволодіння вмінням підпорядковувати свої бажання логіці сюжету та вимогам ігрових правил. Усе це дає дитині змогу навчитися самостійно планувати, виконувати і контролювати власну діяльність.

У процесі ігрової діяльності дитина опановує ігрові навички, які спрямовані на досягнення результату — отримання емоційних пізнавальних та інших надбань. Малюка цікавить не стільки результат, скільки сам процес гри та спілкування з однолітками.

В іграх не лише проявляються та розвиваються новоутворення дошкільного дитинства, а й відбувається засвоєння форм спілкування з однолітками. Процес опанування навичок спілкування з іншими дітьми або допомагає засвоїти малюкам структуру творчої діяльності, або гальмує розвиток самодіяльної гри.

Отже, розвиток ігрової діяльності передбачає поетапну передачу дітям ігрових умінь та навичок партнерської взаємодії.

Так, становлення партнерської взаємодії в дошкільному дитинстві розуміється нами як процес розвитку нових форм спілкування, що характеризується переходом від дії до взаємодії, від відчуття до співчуття, від сприйняття до прийняття, від управління до спільного планування.

***

Становлення ігрової діяльності на кожному віковому етапі має свої закономірності. Відомо, що паспортний вік і вік “актуального розвитку” не обов'язково збігаються. Дитина може випереджати, відставати й відповідати паспортному віку. Кожна дитина має свй шлях розвитку, і це варто вважати її індивідуальною особливістю.

Процес зародження самодіяльних ігор починається в ранньому дитинстві, з ігор - “розваг” ( Сорока — ворона”, “Кую — кую ніжку” та інш.). У таких іграх дитина отримує позитивні емоції від взаємодії з близькими дорослими.

Продовжується у молодшому дошкільному віці і характеризується зародженням “відображувальних” ігор, у процесі яких малюк навчається “приміряти на себе” образи навколишнього предметного світу, вивчає характерні якості предметів.

Поступово дитина вчиться зосереджуватися на предметних діях з іграшками. На цьому етапі іграшка виконує важливу роль — визначає сюжет і характер дії.

Завдання дорослого на етапі зародження ігрової діяльності полягає в тому, щоб проявляти емоційну зацікавленість до спільних з з дітьми ігор, використовувати сюжетні іграшки залежно від віку дитини. У ранньому дитинстві дорослий виступає як організатор та ініціатор гри, навчає дитину діяти з предметами в процесі спільної діяльності. Так, роль дорослого полягає насамперед в організації предметно-ігрового середовища, у його зміні й відновленні, стимулюванні дітей до рольової поведінки.

Діти четвертого року життя вже готові грати разом з однолітками. Керування грою на цьому етапі розвитку спільної гри здійснюється через доповнення сюжетних іграшок рольовою атрибутикою, що полегшує вибір і прийняття ролі в спільній грі, збагачує ігрові образи, які складають зміст ролі; внесення дорослими в одноманітно повторюваний сюжет гри “ключових” іграшок, які провокують самостійну зміну сюжетних ліній. На цьому етапі дорослий допомагає у вирішенні конфліктних ситуацій з приводу об'єднання індивідуальних ігрових задумів.

Розвиток гри також залежить від того, чи сформовані в дітей навички спільної діяльності. Дитині потрібно не лише усвідомити свій задум, а й зрозуміти задум партнера. У спільній грі виникають ситуації, коли уявлення партнерів про розвиток сюжетної лінії розходиться або учасники гри прагнуть до реалізації ролей, за змістом не пов'язаних між собою. У цьому разі успіх продовження спільної гри залежить від уміння запропонувати партнерові сюжетну подію, що поєднає за змістом ці ролі, або ж добудувати, послідовно продовжити розвиток сюжетної події, що запропонував партнер.

Отже, розвиток ігрової діяльності передбачає поетапну передачу дітям ігрових умінь та навичок партнерської взаємодії, й на кожному етапі роль дорослого визначається потребами дитини. Дорослий повинен пам'ятати, що його допомога не може порушувати природності дитячої гри, має бути опосередкованою.

/Files/images/animashki/7057.gif

Методика ознайомлення дітей з малими фольклорними жанрами

/Files/images/unnamed.jpg

У повсякденному житті й у процесі роботи з художньою літературою вихователь постійно використовує малі фольклорні жанри: прислів'я, приказки примовляння, загадки, мирилки, а також фразеологізми. Найчастіше їх підбирають за тематичним принципом для найбільш вдалої характеристики образів героїв, точного висловлення головної думки твору. Проте сам фольклорний твір у такій ситуації виконує здебільшого допоміжну функцію і не усвідомлюється дітьми як самоцінний витвір мистецтва слова. Прислів'я і приказки . Прислів'я доступні дітям усіх вікових груп. Заучують прислів'я індивідуально або з невеличкою групою дітей впродовж дня. Широко використовуються прислів'я і приказки під час режимних процесів, упродовж яких завжди можна знайти привід для застосування тієї чи іншої приказки. Так, наприклад, якщо хтось із дітей образив іншого, вихователь може використати прислів'я: «Слово може врятувати людину, слово може і вбити». 2Рана загоїться, а лихе слово — ні2. Прислів'я моральної тематики використовуються після читання художніх творів. Наприклад, після читання творів про чесність і правдивість у бесіді можна використовувати такі прислів'я: «Правда і в морі не тоне», «Краще гірка правда, ніж солодка брехня», «Правда кривду переважить», «На злодієві і шапка горить». Бесіду про сміливість і хоробрість супроводжують прислів'я: «Страху немає там, де його не бояться», «Сміливого куля боїться», «Вовків боятися — в ліс не ходити» та ін.. Праця дітей на ділянці дошкільного закладу, на городі супроводжується прислів'ями: «Добрий початок — половина діла», «Як посієш, так і пожнеш», «Щоб мати треба працювати», «Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй» тощо. Зі старшими дошкільниками можна провести заняття, цілком побудоване на народних прислів'ях і приказках на тему: «Чому так у народі говорять?» Для цього вихователь добирає прислів'я з кількох моральних тем, наприклад, про скромність, ввічливість, дружбу, чесність, правдивість, сміливість. Заняття починається з прислів'я, наприклад такого: «Хвалько - пустий чоловік». Діти пояснюють зміст прислів'я, наводять конкретні приклади з художньої літератури про скромних та хвальків, аналізують поведінку літературних героїв, поведінку дітей своєї групи. Після цього пропонується інше прислів'я т.д. Казки. Казки використовуються у всіх вікових групах. Оскільки казки різні за змістом, за сюжетом, різняться композиційною будовою, методика їх використання у різних вікових групах також специфічна. Казки повинні насамперед відповідати віковим особливостям дітей. Тут доречним буде застереження І.Я.Франка: «Гола, повна правда життя — то тяжка страва». Старші можуть заживати її , вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим, треба приготовити її в ріденькім стані, в образках, у байках. І вони так приймають її”. Дітям раннього та молодшого дошкільного віку доступні казки «тваринного епосу», про тварин, оскільки вони “ ...заставляють їх сміятися й думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи. Дітям середнього дошкільного віку, крім казок «тваринного епосу», доступні чарівні казки. А старші дошкільники вже спроможні зрозуміти та вислухати будь-яку казку. В.Сухомлинський дійшов висновку, що складовою частиною виховання дітей повинно бути розповідання, читання, слухання казок: «Казки виховують любов до рідної землі вже тому, що вони творіння народу». Перш ніж прочитати чи розповісти дітям казку, потрібно добре підготуватися: кілька разів уголос її прочитати, дотримуючись засобів інтонаційної виразності. Робота над мистецтвом художнього читання, за словами Е. Фльоріної, має стати професійним обов'язком кожного вихователя. Народ склав казку, письменник її записав, а донести її зміст до свідомості дитини — обов'язок вихователя. Для того, щоб вплинути на почуття дітей, їхні переживання, вихователь заздалегідь докладно аналізує казку, добирає найвдаліші засоби виразного читання або розповідання ( інтонації, розстановку пауз, логічні наголоси), виробляє чітку і правильну вимову кожного слова, фрази, речення. Вихователь готуючись до розповідання казки, має добре запам'ятати текст, щоб дослівно передати зачини, повтори, пісеньки, образні народні вирази. Слід визначити, які слова, фрази потребують унаочнення, пояснення, продумати прийоми, час і місце їх пояснення.

Структура заняття з використанням казки :

1.Вступна бесіда.

2.Розповідання казки. Унаочнення та пояснення окремих слів, виразів. Розглядання ілюстрацій.

3.Коротка бесіда за змістом казки.

4.Виведення морального правила. Прислів'я.

Структура заняття з використанням літературних творів.

1. Вступна бесіда морально-етичної спрямованості, пригадування прислів'їв, приказок.

2. Читання оповідання ( уточнення і пояснення слів). Розглядання ілюстрацій. 3. Повторне читання оповідання.

4. Бесіда морально-етичного змісту.

5. Ігрові ситуації, прислів'я, приказки. Виведення морального правила.

У старшому дошкільному віці проводять літературні ранки та вечори, присвячені творчості українських письменників. Мета їх — виховати любов до українського слова, повагу та інтерес до національної літератури, закріпити у дітей знання художніх творів, активізувати мовлення, викликати радісний настрій. Літературні ранки та вечори — це своєрідні свята національноїсвідомості. Літературні ранки та вечори будуються за такою структурою: - вступне слово вихователя; - розглядання портрета, книг; - бесіди про твори, літературна вікторина; - читання дітьми віршів, розповідання казок; - участь дорослих (читання віршів, співання пісень за текстом письменника); - ігри дітей, театралізація чи драматизація творів; - інсценізація творів письменника.

/Files/images/animashki/7057.gif

Художня література в освітньому процесі:

сучасні технології

/Files/images/unnamed (1).jpg

Актуальність проблеми оновлення методів роботи з літературними творами пояснюється місцем і роллю художнього слова як ключового засобу виховання, розвитку і навчання дітей, зокрема її вплив на морально-духовне становлення особистості. Виховна цінність літературного мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу як спресованості типовості узагальнення життєвих явищ, створення художньої моделі реального світу. Ключовою для усвідомлення необхідності вдосконалення змісту й способів роботи з літературними творами є думка, що цей твір акумулює в собі величезні розвивальні й виховні можливості мистецтва, педагогіки і психології, які, проте можуть бути реалізовані лише за умови готовності дитини до його сприйняття й активної творчої співдії з персонажами твору чи середовищем, відображеним у ньому. Отже, виховний вплив літературного мистецтва стає важливим за умови забезпечення активного сприйняття твору, максимально-повного емоційного переживання й проживання подій, взаємин, почуттів, про які в ньому йдеться. Літературні твори можуть сприйматися дітьми по-різному — як джерело інформації, забава, інтелектуальне завдання, витвір мистецтва, повчальна соціальна ситуація, моральне правило. Говорячи про літературні твори, ми в жодному разі не мінімізуємо значення й місце творів усної народної творчості. Фольклор — живодайне джерело художньої літератури, а фольклорні твори супроводжують життя дитини від самого народження. Казка як класичний зразок фольклору з її яскравим, романтичним зображенням світу, ідеалізацією позитивних героїв, захоплює й водночас навчає дітей основних законів соціуму.. Колоритна, яскрава мова казок викликає в уяві чудові образи, пробуджує фантазію. Повною мірою особливості фольклору проявляються й у малих формах: прислів'ях, приказках, загадках, гуморі. Прості й невеличкі за обсягом, вони дивують оригінальною будовою, широким використанням мовних виразних засобів. Організацією сучасного освітнього процесу передбачено збільшення часу в освітньому процесі на ознайомлення з художньою літературою. Тож для забезпечення максимального педагогічного впливу слід вибудувати специфічну партитуру заняття, добирати доцільні методи та прийоми саме з цим текстом. Сучасна методика пропонує багатий спектр видів занять з ознайомлення з літературними творами. Їх можна типізувати за різними параметрами. Наприклад, за літературними жанрами. На окремих заняттях знайомимо дітей з малими фольклорними формами, представляємо ці твори дітям, як витвори мистецтва слова, коротко й доступно розповідаємо про їх виникнення, функціональне призначення, особливості побудови і т.п. На інших заняттях подаємо дітям казки. Заняття, на яких читаємо дошкільнятам оповідання, називаються живими історіями і супроводжуються здебільшого етичними бесідами. Особливе місце в ознайомленні з літературними творами посідають заняття з ознайомлення з поетичним словом. Водночас літературні заняття розрізняються за основним видом художньо-мовленнєвої діяльності, який педагог застосовує на занятті. Так, літературний твір дітям читають чи розповідають, і художньо-естетичне сприймання тексту буде основним видом діяльності на такому занятті. Основним видом художньої діяльності на інших заняттях може бути художня комунікація , тобто розмова вихователя з дітьми на основі прочитаного раніше твору. Подобається дітям такий вид заняття, як літературні творчі ігри, на яких дошкільнята стають співавторами казки чи розповіді, реалізують власну словесну творчість. Підсумкові заняття у формі літературних вікторин мають велике значення, оскільки дають змогу систематизувати здобутий раніше літературний досвід. Сучасна методика досить гнучко підходить до організації літературних занять, на перший план ставить інтереси дітей.

/Files/images/animashki/7057.gif

ВИТОКИ МЕТОДИКИ ХУДОЖНЬОГО ЧИТАННЯ І РОЗПОВІДАННЯ ДІТЯМ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Витоки методики художнього читання і розповідання дітям дошкільного віку сягають ХІХ століття, зокрема педагогічної спадщини К.Д.Ушинського. К.Д.Ушинський заклав фундамент сучасної методики організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей. Вчений приділяв значну увагу читанню, розповіді, вивченню з дітьми поетичних творів.. К.Д.Ушинський розглядав художній твір як вікно, крізь яке дитина може побачити життя народу в різних його проявах. Водночас учений застерігав педагогів, що в дітей недостатній ще життєвий досвід, і тому в них специфічне сприймання змісту художніх оповідань. Відтак, дитину-дошкільника потрібно вчити сприймати художній твір в єдності форми і змісту. Методичні нотатки, як працювати з художніми текстами, ми знаходимо в низці статей ученого. У методичних коментарях К.Д.Ушинський радив педагогам ретельно готуватися до читання художніх творів, добирати їх відповідно віку, з доступним змістом;наперед продумати, як пояснити незрозумілі слова в тексті. Він застерігав від пояснень у процесі читання, радив провести попередню бесіду, підготувати дитину до сприймання твору. Так, педагог зазначає, що перед тим, як читати байку, вихователь може нагадати дітям будь-який випадок з їхнього життя, в якому яскраво виявилися ті недоліки поведінки, про які йдеться в байці, тоді зміст байки діти добре зрозуміють. Не радив учений супроводжувати процес читання численними запитаннями, оскільки вони стомлюють дітей. Він звертав увагу на те, що при читанні творів морального змісту, не слід настирливо підкреслювати моральний висновок, уникати прямого моралізування. Значну увагу приділяв К.Д.Ушинський і роботі з поетичними творами.. Він радить засобами поетичних творів розвивати в дітей образне мовлення й логічне мислення. Він пише: «У душі дитини з логічною думкою зростатиметься прекрасний образ; розвиток розуму йтиме дружно з розвитком фантазії та почуття; логічна думка відшукає собі поетичний вираз, і навпаки, поезія виразу закріпить саму думку». Софія Федорівна Русова особливу увагу приділяла вихованню дітей засобами художньої літератури, про що писала у своїй педагогічній концепції «Український національний дитячий садок». Ось як педагог висловлює свою думку щодо процесу слухання, сприймання і розуміння дітьми змісту художніх творів. Вона ніби розмірковує вголос риторичними запитаннями: «Дитина наче пасивно сидить, нерухомо, може вона марно витрачає час?»- І відповідає: «Ні, не марно... вона глибоко переживає, відчуває усі події казки, і душа її збагачується за цей час такими скарбами любові до чужих людей і співчуття до їхньої долі». С. Русова намагається пояснити, чому саме діти так люблять слухати оповідання і казки. За її словами, малюк розвивається досить інтенсивно, але він ще не спроможний усвідомити самого себе і своє життя, дитина наче прислухається до свого внутрішнього стану, намагається себе пізнати І ось тут на допомогу приходить художній твір. Саме в оповіданні чи казці перед дитиною розкривається нове життя, вона подумки порівнює себе з іншими людьми, про яких йдеться в оповіданні, порівнює свою поведінку, своє життя з іншими, починає його розуміти, співчувати,захоплюватись; вона почуває себе «сильною, дужою, щоб усе те велике, страшне й цікаве і собі зробити». С.Русова зазначала, що нелегка справа вибрати для дитини те оповідання, яке б захопило її, викликало той суто моральний, гуманний настрій, який найчастіше складається під впливом художнього слова. Вона застерігала, що чим молодша дитина, тим обережніше потрібно ставитися до вибору оповідання, адже у неї обмежений досвід, недостатньо розвинуте мовлення. Водночас слід пам'ятати, що кожне оповідання має бути високохудожнім, дарувати дітям радість, викликати думку, «чарувати і серце, і розум», сповнювати глибокою вірою в добро. Проблема художнього виховання та організації різних видів художньо-естетичної діяльності досліджувалась багатьма вченими і у другій половині ХХ століття. Н.С. Карпинська досліджувала місце художнього слова у вихованні дітей. Автор розкриває специфіку сприймання й розуміння дошкільниками художніх творів; специфіку роботи з казкою, виховання в дітей оцінного ставлення до казкових героїв; усвідомлення дітьми моралі казки. Так, досліджуючи особливості сприймання дітьми змісту художніх творів, Н.С.Карпинська підкреслює важливість повторного читання художніх текстів. Не кожен твір засвоюється з першого читання, розповідання, багато чого доходить до свідомості й почуттів дитини лише при повторному читанні. Пропонує складати «План художнього читання й розповідання на одне заняття за принципом тематичної єдності або єдності образів». Автор підкреслює нестійкість дитячих емоцій і необхідність їх підтримувати та поглиблювати: “Потрібно вести дітей від емоційного сприймання казки до осмислення її ідейного змісту. Дослідження Н.С.Карпинської виявило, що старші дошкільники вже мають такий рівень сприймання художніх творів, в якому простежується розгляд подій і вчинків з авторської позиції. Це відбувається тому, що в цьому віці виникає нова форма самосвідомості дитини. Це певна внутрішня діяльність, що дозволяє дитині зрозуміти явища, які вона безпосередньо не сприймає, поставитися певним чином до подій,, в яких вона не бере участі, і це має вирішальне значення для подальшого розвитку дитини. Автор дійшла висновку, що художні твори стають ефективним засобом виховання за умови, якщо вони сприяють підвищенню рівня пізнавальної і художньої діяльності дітей, їхньому моральному, естетичному і мовленнєвому вихованню. В Україні різні аспекти художньо-мовної діяльності вивчали такі вчені, як Л.В.Артемова, О.І.Білан, А.М.Богуш,, Н.В.Гавриш та інше. А.М. Богуш вивчала особливості оцінних суджень дітей старшого дошкільного віку в процесі сприймання художніх текстів. Дослідження розвитку моральних оцінок у дітей засвідчили, що молодші дошкільники ще недостатньо усвідомлюють мотиви свого ставлення до персонажа твору й оцінюють його, як «поганого» або «хорошого». Старші дошкільники вже аргументують свої оцінки. Можливість переходу простої немотивованої оцінки в мотивовану моральну оцінку пов'язана з розвитком у дітей дошкільного віку співпереживання і співчуття героям літературних творів. Дитина починає осмислювати мотиви вчинків і диференціювати своє емоційне ставлення й моральну оцінку, оскільки саме в цьому віці, поряд з практичними діями, виникають дії у внутрішньому плані, що створює умови для активного переживання подій і вчинків героїв в уявлювальних умовах. О.С. Монке досліджувала формування оцінних суджень у дітей старшого дошкільного віку в художньо-мовленнєвій діяльності, на підставі чого було визначено й реалізовано провідні принципи і педагогічні умови ефективного формування в дітей оцінно-етичних суджень. Нею було визначено педагогічні умови ефективного формування ОЕС у процесі ХМД : спрямованість змісту художніх творів — наявність морально-етичного потенціалу художнього твору.; тематичне і наскрізне планування художніх творів у різних видах діяльності; розуміння й усвідомлення дітьми сутності авторської моральної позиції художнього твору; забезпечення взаємозв'язку навчально-мовленнєвої, художньо - мовленнєвої й театрально-ігрової діяльності у відтворення і закріпленні дітьми змісту художнього твору: мотивовано-спонукальний та аналітико - оцінний характер висловлювань за змістом художнього твору та діяльністю однолітків; екстраполяція набутого оцінно-етичного досвіду в повсякденному спілкуванні з однолітками та дорослими.

/Files/images/animashki/7057.gif

«МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА В ДИТЯЧОМУ САДКУ»

Модернізація сучасної освітньої системи і необхідність виходу музейної педагогіки на рівень сучасних інформаційних технологій, гуманістична парадигма сучасної освіти та культурологічна спрямованість діяльності музеїв на сучасному етапі значно розширили сферу їх діяльності, запропонувавши їм більш тісні контакти з освітніми установами.
Роль музею в житті дошкільника визначає кілька особливостей:
- музей - це панорама людського життя, що розкриває загальнолюдські та особистісні цінності (взаємодопомога, співчуття, гідність, самоповага); в музейних матеріалах представлені характери і долі людей минулого і сьогодення, мотиви їх вчинків, моделі їх поведінки, службовці дитині культурними еталонами для наслідування;
- експонати музею сприймаються як продукти творчої діяльності людини, як результат його взаємодії з навколишнім світом, з іншими, з самим собою в різних життєвих ситуаціях;
- у музеї дитина осмислює соціальні явища та протиріччя життя, здійснює внутрішній акт самовизначення, зміни себе, співвідносячи свої погляди, уявлення, цінності з нормами людей інших епох і культур, використовуючи для цього соціокультурний потенціал пам'яток. В особистісному становленні дитини значна роль належить мистецтву, яке організовує духовний світ людини, визначає систему моральних і естетичних цінностей. Характерна особливість мистецтва - це відображення дійсності в художніх образах, які діють на свідомість і почуття дитини, виховують в ньому певне ставлення до подій і явищ життя, допомагають глибше і повніше пізнавати дійсність
Новизна полягає в розробці безпосередньо освітньої діяльності по ознайомленню з музейної педагогіки з використанням ігрових та інформаційно-комунікаційних технологій.
Музей-це місце, де зберігаються та експонуються предмети культури, побуту, історії, мистецтв. Це місце, куди приходять люди, щоб побачити, дізнатися щось рідкісне, те, чого не побачиш кожен день. Це сховище людської пам'яті. В музей люди приходять, щоб доторкнутися до чогось святого, чогось дорогого, до того, що хочеться запам'ятати. В музеї все особливе: і експонати, і обстановка. І вести себе треба не так, як можна поводитися на вулиці чи вдома. На жаль, дошкільник, навіть живе в столиці, не часто ходить в музеї. І тим самим позбавляється можливості долучатися до цієї стороні культури народу. А що якщо музей «принести» дитині, помістити його в стінах дошкільного закладу? Але такий музей має обов'язково володіти цілим рядом особливостей, щоб стати цікавим і приємним для нього. В нашому дошкільному закладі організовано музей: «Українська хата» по ознайомленню дошкільників з історією і культурою, побутом російського народу. У ньому оформлені кілька відділів: «Історія Запорізького краю»», «Народні умільці», і «Український побут». В «Українській хаті» створені всі умови для прояву активності дітей, при організації роботи в даному просторі. Такий підхід у розвитку дошкільнят може сприяти одному з принципів особистісно - орієнтованої дидактики музеїв реалізується принцип інтерактивності - придбання особистого досвіду зіткнення з реальністю історії та культури через предметний світ « музей - лабораторія», « музей - театр», « музей - гра». Створення музею в ДНЗ дає можливість практичного втілення нових педагогічних ідей і методик. Проектна технологія в музеї стала способом організації освітнього середовища для педагогів і дітей дошкільного віку. Визначено завдання роботи:
1.Реалізація напряму «Музейна педагогіка».
2.Збагачення предметно-розвивального середовища в ДНЗ.
3.Збагачення виховно-освітнього простору новими формами.
4.Формування у дошкільників уявлення про музеї.
5.Розширення кругозору у дошкільнят.
6.Розвиток пізнавальних здібностей та пізнавальної діяльності.
7.Формування проектно-дослідницьких умінь і навичок.
8. Формування вміння самостійно аналізувати і систематизувати отримані знання.
9.Розвиток творчого і логічного мислення, уяви.
10. Формування активної життєвої позиції.

У музеї, перш за все, слід зібрати експонати, які дозволять дитині більше дізнатися про свого та інших народів, їхній побут, мистецтво, народну творчість, костюмах, іграшках, знаряддях праці, про природу та визначні місця. Пропонуючи дитині такі експонати, необхідно розвивати в ньому пізнавальні інтереси, соціальні почуття і на їх основі закладати основи патріотизму та толерантного ставлення до людей.
Другою особливістю музею в дошкільному закладі є те, що кожен експонат музею доступний дитині. Він може його не тільки розглядати, але і чіпати. Дошкільнику властиво пізнавати світ за допомогою органів чуття. Йому недостатньо лише побачити щось очима, він більше й краще запам'ятовує, коли доторкнеться до речі, візьме її в руки, може бути, посувається з нею. Збільшується повнота сприйняття, міцність запам'ятовування. Тому, приходячи в музей, діти, звичайно, з допомогою вихователя мають можливість взяти з полиці зацікавив їх предмет і розглянути його і навіть пограти, наприклад, посвистіти в свистунець, скласти матрьошку, приміряти на себе прикраси із скриньки...
Робота в музеї дуже захоплює дітей, вона природно стимулює їх творчу думку, зміцнює і розвиває пізнавальні інтереси дітей. Всі названі особливості роблять музей своїм для дитини.
У міні - музеї: «Народні умільці» дошкільнята пізнають історію, культуру і традиції свого народу. А міні - музей «Хліба» формує у дітей уявлення про Землі, життя і працю людей на Землі, таким чином, розвиває планетарне мислення дошкільнят. Великий інтерес у дітей представляє міні - музей: «Годин».
Діти відвідують музеї систематично, вони його добре знають, орієнтуються в них вільно, але експозиції міні - музеїв не залишаються стаціонарними, вони постійно оновлюються, доповнюються тематичними виставками, насичуються новим змістом.
Музеї доповнює ту велику роботу, яка проходить у дошкільному закладі по вихованню громадян своєї країни, патріотів Батьківщини і людей, що вміють ставиться до інших людей доброзичливо і з інтересом.
Над створенням наших музеїв працював весь педагогічний колектив під керівництвом вихователя-методиста Боговіс О.О. і завідувача ДНЗ Амосової Л.І.
Для дітей молодшого дошкільного віку доцільно поступове введення в світ музею. Ми вважаємо, що першу екскурсію в музей, безпосереднє знайомство з поняттям «Музей», з правилами поведінки в музеї краще проводити в середній групі в березні-квітні. До цього необхідно так побудувати роботу в «предмузейном періоді» з дітьми молодших та середніх груп, щоб частина експонатів стала їм добре знайома. Тоді перше відвідування музею для них і стане багато в чому «зустріччю зі старими знайомими».
Важлива особливість музейних елементів розвивального середовища - участь у їх створенні дітей і батьків. Дошкільнята відчувають свою причетність до міні-музею: вони беруть участь в обговоренні його тематики, приносять з дому експонати. Хлопці зі старших груп проводять екскурсії для молодших, поповнюють їх своїми малюнками. У цих музеях чіпати нічого не можна, а ось у міні-музеї не тільки можна, але і потрібно! Їх можна відвідувати кожен день, самому міняти, переставляти експонати, брати їх в руки і розглядати. У звичайному музеї дитина - лише пасивний споглядач, а тут він - співавтор, творець експозиції. Причому не тільки він сам, але і його тато, мама, бабуся і дідусь.
Кожен міні-музей - результат спілкування, спільної роботи вихователя, дітей та їх сімей.
Висновки.
Таким чином, експозиції міні - музеїв дозволяє вести різнопланову роботу з дітьми, застосовувати різні методики, використовувати матеріали для всіх видів безпосередньо освітньої діяльності.
Виникає інтерес у дітей до відвідування музею впливає на розширення їхнього загального кругозору, бажання дізнатися про інших, існуючих музеях. В результаті пропагандистської роботи педагогів збільшується число, спільних з батьками відвідувань виставок міста.
Невеликий музей на території ДНЗ може стати початком великого шляху людини у світ всесвітньої культури. Вплинути на формування його особистості, виховати гідного громадянина.
Діти експериментують у створенні образу, розширився досвід дітей у застосуванні і поєднанні різноманітних образотворчих матеріалів та інструментів.
У процесі сприйняття творів мистецтва діти звертають увагу на засоби виразності (колір, лінія, ритм, композицію та ін).
Діти проявляють стійкий інтерес до музейної живопису.
Продовжена робота щодо впровадження інноваційних педагогічних технологій в освітній процес ДНЗ.
Підвищилася компетентність і творчий потенціал педагогів у зв'язку з оновленням навчального процесу.
Створення міні - музеїв в групах дозволило зробити слово «музей» звичним і привабливим для дітей дошкільного віку.
Експонати музею використовуються для розвитку мовлення, уяви, інтелекту, емоційної сфери дитини. Старші дошкільники виступають в музеї в ролі екскурсоводів.
Багато батьки почали відвідувати з дітьми виставковий зал в нашому місті, про що потім дошкільнята із задоволенням розповідають один одному і вихователям. А міні-музеї в групах стали невід'ємною частиною предметно-розвивального середовища і показали свою значущість у вихованні і розвитку дітей.



Обережно : сучасне медіасередовище , його вплив на психіку дитини дошкільного віку

Інформаційно-комунікаційні технології стрімко входять у наше життя. Майже щодня людство віднаходить нові надсучасні гаджети для користування. Інформація, яка лине звідусіль, має очевидний вплив на сучасну людину, дитину. Чи контролюють батьки, яку медіапродукцію споживають їхні діти? Чи «вмикають фільтр», який би «відсіював» далеко не корисну, не добру, руйнівну інформацію? І які наслідки недбалого ставлення дорослих до медіасередовища дити­ни?

Сьогодні медіа дає про себе знати всюди — на­віть у підземці метрополітену. Проїзд у маршрутці тепер теж має ознаки надсучасності. Те­леекрани салонах маршрутного таксі , найрізнома­нітніша реклама всюди блимає вогнями, відлякує і водночас приваблює, спантеличує, зацікавлює, вводить у стан агресивності, а інколи має і проти­лежний ефект — викликає млявість, пригніченість, апатію.

На свідомість дітей та дорослих одночасно діє безліч джерел інформації. Це призводить до того, що мозок починає працювати в нав’язаному режи­мі, стає «зомбованим».

Телебачення, радіо, Інтернет — це те повсяк­денне тло, від якого ми стаємо психологічно залежними.

Блокування захисних механізмів відкриває ін­формаційному потоку вхід до святої святих людсь­кого розуму — підсвідомості. Так виникають пе­редумови для кодування свідомості й «зомбування» особистості. При цьому система внутрішнього за­хисту («внутрішньої цензури») практично вимика­ється. Етичні бар’єри — сором, воля, совість, ува­га — виявляються заблокованими.

У такому медіасередовищі, створеному засо­бами масової інформації, зростають сучасні діти.

Поняття медіасередовище включає дві складові: медіа і середовище.

Характерні ознаки медіа - технічні засоби створення, копіювання, тиражування, запису, по­ширення інформації та обміну між суб’єктом (авто­ром) та об’єктом (масовою аудиторією).

Поняття середовище науковці визначають по-різному, зокрема як сукупність впливів, що змінюють і визначають розвиток життя; або як усе те, що оточує, пронизує, залучає до орбі­ти діяльності суб’єкта; або як предмет, або як засіб, або як умови. Найчастіше під середови­щем мається на увазі сукупність умов і впливів .

Таким чином, сучасна дитина перебуває під постійним впливом аудіовізуалізованої інформа­ції. У медіасередовищі діти отримують можливість пізнавати життя через образи, репрезентовані аудіовізуальними (екранними) медіями, переду­сім — телебаченням. Для значної кількості сучас­них дітей це замінює традиційні джерела соціалі­зації і пізнання.

Помічено, що з часом «теледіти» втрачають природний інтерес до реального життя. Психо­логи стверджують, що телеекран (Інтернет) для сучасної дитини — не тільки інформатор, а конструктор картини світу. В свідомості ма­люка відбувається процес переоцінки традицій­ної системи цінностей. І це зумовлює небезпеч­ні духовні підміни — виникає агресія до живих істот, формуються цинізм, байдужість до чужих переживань. Особливо небезпечно те, що діти під впливом того, що бачать, починають вважа­ти насильство нормальною моделлю поведінки. Дитина ніби «відходить» від реального світу, за­нурюючись у фантастичний.

В останні роки стає дедалі більше дітей, які не можуть у дитсадку, а згодом і в школі, сприймати інформацію на слух. Учені вважають, що причина в тому, що цих дітей з раннього дитин­ства «виховував телевізор», тож вони сприймають переважно тільки зорову інформацію. Словесно, логічно, зв’язно відтворити події можуть рідко. Піз­ніше ці діти погано читають у школі, їм важко пере­казувати тексти, творче мислення в таких малюків недостатньо розвинуте, вони схильні до агресії, проявів негативізму.

Отже, як бачимо, продукція «медіаринку» має перебувати під пильною батьківською цензу­рою. Пам’ятаймо: дитина майже всю інформацію сприймає у вигляді образів. З них, як з кубиків, вона і будує свою модель світу.

/Files/images/animashki/7057.gif

Яку медіапродукцію можна пропонувати дітям?

З десяток років тому головним заняттям дошкіль­нят були різноманітні ігри, малювання, ліплення, слухання казок, відвідування гуртків за інтересами, заняття спортом. Звісно ж, вечорами діти дивили­ся мультфільми у передачі «На добраніч, діти!». Це був своєрідний ритуал підготовки до сну. А у ви­хідні дні «В гостях у казки» з улюбленою ведучою Валентиною Леонтьєвою, «Будильник», «Катрусин кінозал», «АБВГДейка». Які незабутні приємні спо­гади: на ці дитячі передачі чекали з нетерпінням, бо їх було небагато.

Сьогодні індустрія медіапродукції для дітей дуже строката: мультиплікація, телепередачі, ди­тяча преса, комп’ютерні ігри, відеоігри, фотогра­фія, Інтернет — сайти, радіопередачі, документальні фільми, сканографія (новий напрям у сучасному фотомистецтві), книги, фільми-казки, докумен­тальні фільми про флору, фауну, дитяча літерату­ра, в тому числі й комікси.

Лікарі зазначають: середня тривалість пере­гляду мультфільмів, дитячих передач становила у 80-ті роки XXст. 3-5 годин на тиждень, тобто 5% вільного часу, або ж ті самі 30 хвилин на день, які офіційно дозволені дошкільнятам Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я.

Сьогодні ситуація різко змінилася. За даними ЮНЕСКО, сучасні дошкільники віком 3-6 років присвячують перегляду телепередач, мультфільмів у середньому 3-4 години на день, тобто близь­ко 23-24 години на тиждень. Уявімо, ціла доба у розпорядженні дитини-дошкільника і це лише на віртуальне спілкування! Чи не забагато? Психологи стурбовані тим, що на пасивну розвагу витрача­ється цінний час, який би варто було присвятити істинно потрібній і важливій діяльності — провід­ній у дошкільному віці — грі. Перегляд телепередач забирає час на читання книжок, при цьому втра­чається живе спілкування з однолітками й дорос­лими. Дитина, таким чином, опиняється поза реаліями звичайного життя. Звідки ж тут виро­блятиметься життєва компетентність?

Діти засвоюють інформацію набагато ефек­тивніше, аніж дорослі, по-перше, запам’ятовують усе набагато швидше, а по-друге, сприймають її безпосередньо (без внутрішньої критики). Пере­глядаючи фільми, дитина малює за ними свою картину світу, «будує свою особистість». Тож над­звичайно важливо, щоб діти отримували якісний медіапродукт.

Діти різного віку дуже люблять мультиплікаційні та художні фільми-казки. Яскраві, образні, із захо­пливим сюжетом, дібрані за віком, вони формують у малих уявлення про добро і зло, еталони гарного і поганого.

Пригадаймо: яку незрівнянну радість, естетичне задоволення мали від перегляду фільмів-казок ві­домих режисерів-казкарів Олександра Роу, Олек­сандра Птушка, Леоніда Нечаєва. Після перегляду відчувався позитив, радість, чистота і тверда впев­неність у тому, що добро завжди переможе зло. А ще з’являлося палке бажання бути схожими на позитивних персонажів. Саме так і мають почува­тися діти після перегляду анімаційної продукції, розрахованої на них.

Добрий, якісний мультфільм — конче по­трібний матеріал для розвитку ігрових сюже­тів, для малювання, ліплення та й загалом особистісного становлення дитини. Адже він формує в дитячій свідомості модель навколишнього сві­ту, образи мами і тата, друга і ворога, всього того, на що він орієнтуватиметься все життя як на духовний компас.

Діти завжди асоціюють себе з голов­ним персонажем твору, чи то книжки, чи то мультику. Зазвичай дівчаток ваблять жіночі образи, а хлопчиків — чоловічі, що цілком закономірно. Переглянувши фільми про принцес, добрих фей і пра­цьовитих героїнь, дівчатка і самі хочуть бути такими, причому не тільки зовні, а й наслідуючи їхні душевні якості. Візьмемо, наприклад, Попелюшку. Гарна, скромна, добра, працелюбна, весела, незаздрісна. Хочете бачити ці риси в дитині? Сміли­во демонструйте їй саме цей мультфільм про цю чудову дівчину.

З хлопчиками справа дещо інакша. Сьогодні дуже багато художніх і мульти­плікаційних фільмів, у яких демонстру­ється агресія, війна, яка ініціюється саме сильною половиною людства. І, на жаль, агресивна поведінка стає взірцем для хлопчиків. Зрозуміло, класичний образ справжнього чоловіка — воїн, лицар, герой. Тож, демонструвати хлоп’ятам фільми про боротьбу, героїзм, звісно, треба, але дуже вдумливо відбираючи їх із того нестримного потоку, який пропонується телеба­ченням. Є чудові мультфільми: «Іван Царевич і Сірий Вовк», «Добриня Микитич і Змій Горинич», «Альоша Попович і Тугарин Змій» та інші. Ви­бирайте фільми про мужність, у яких головний герой бореться за правду, але не вдається до невиправданих жорстокості, убивства.

Повірте, у фільмах про холоднокровних роботів-убивць немає нічого корисного для вашої дитини.

На жаль, не всі сучасні мультфільми відповіда­ють наведеним вимогам. Більшості з них прита­манні певні ознаки, які роблять їх небажаними для перегляду дошкільнятами. Тож, перш ніж пропону­вати дитині переглянути мультфільм, обов’язково перегляньте його самі, зверніть увагу, чи нема у ньому наведених нижче небезпечних моментів.

/Files/images/animashki/7057.gif

Небезпеки сучасних мультфільмів

1. Сюжети мультфільмів надто легкі, розважальні.

Після перегляду сюжет майже відразу забу­вається, отже, не дає «поживи» для осмислення. Некорисність посилює багатосерійність, через яку виникає екранна залежність. Дітям важко від­творити сюжет мультфільму, хоча він нескладний. Вони мають його переглянути кілька разів.

2. Персонажам притаманні якісь особливі над-можливості — вони «супер» у різних варіаціях.

Це породжує в дитини відчуття власної непов­ноцінності. Існує навіть такий термін «каучуковий» персонаж. Під дією афектів — радості, гніву, лю­бові — його тіло може «розширюватися» чи «зву­жуватися». У таких персонажів неправдоподібно витягуються руки й сплющується голова, вони можуть закручуватися й розкручуватися, немов спіралі. Виникає педагогічна претензія, претензія серйозна та принципова: спостерігаючи цих пер­сонажів, можна дійти висновку, що вони не відчу­вають болю. А як же тоді вчити малих жаліти ко­гось, співчувати, пропонувати допомогу?

3. Демонструється і не засуджується девіантна поведінка персонажів.

Персонажів, які порушують загальноприйня­ті правила, ніхто не виховує і не каже їм, що так робити не можна. Демонструються небезпечні для життя, безглузді форми поведінки, сцени неґреч­ного ставлення до людей, тварин, рослин. «Вихов­ний ефект» від таких переглядів першими відчують близькі дорослі у формі цинічних висловлювань, негарних жестів, непристойної поведінки, грубості, навіть бійки з боку дітей. З давніх-давен малюків виховували на позитивних прикладах. Негативні не демонстрували, якщо вже так траплялося, це завжди супроводжувалося належним коментарем, моральною оцінкою.

4. Багато сучасних мультфільмів мають чітко ви­ражену статеву адресацію: для дівчаток, для хлопчиків.

У дошкільному віці такий поділ не має розвивального значення і лише стає перепоною для спілкування і спільних ігор хлопчиків та дівчаток. І дівчаткам, і хлоп’ятам будуть корисніші твори про дружбу, сміливість, любов, гарні вчинки, спільні справи.

5. Зарубіжні мультфільми адресовані старшій віковій аудиторії. Однак батьки пропонують їх малюкам, починаючи з 2-3 років.

Висновок про шкідливість — очевидний.

6. Мовний супровід — надмірний, позбавлений художності.

Персонажі постійно промовляють довгі моноло­ги, коментують найдрібніші події чи поворот сю­жету, свої думки та обговорюють вчинки інших. Мова сучасних супергероїв та їхнього оточення в цілому примітивна, рясніє жаргонізмами, сленговими словами та вигуками. Озвучення зарубіжних мультфільмів часто буває занадто манірним із гро­тескними інтонаціями та голосами. Крім того, дуже втомлює текст, який звучить синхронно з мовою персонажа. Це дратує, не сприймається, втомлює слух.

7. Музичний супровід — примітивний, невідповід­ний загальному емоційному настрою, перебігу подій.

Якщо мелодія, що супроводжує сюжет, бідна, то вона й не запам’ятовується дітям, не виконує сво­єї прямої функції — підсилювати сюжет, сприяти розвитку емоційного сприймання дитини. Якщо, до всього ж, вона й не відповідає подіям на екрані, перебиває слова персонажа, це негативно впли­ває на нервову систему, перешкоджає адекватно­му сприйманню.

/Files/images/animashki/7057.gif

Як впливає реклама?

Окрім небезпек неякісних мультфільмів, на ди­тину чатують й інші загрози, створені сучасним медіасередовищем.

Чи помічали ви таке застереження унизу рек­лам, які демонструють по телебаченню: «Не від­творювати у реальному житті». Можливо, й не по­мічали, бо шрифт дрібний, важко читається, він не привертає до себе уваги. А от сам сюжет реклами! Переважно захопливий, феєричний: спортивної статури красень зістрибує з висоти хмарочоса, в нього виростають за спиною крила, він починає вільно літати і не розбивається. Завтра ми його знову побачимо на екранах. А тепер спробуймо переконати нашого Сашка чи Дмитрика, що так робити не можна, що життя одне, що стрибати з дахів у жодному разі не можна!

Дошкільнятам ще важко відрізняти реальне від вигаданого. Реклама ж видається їм переконливі­шою, аніж просто собі розмова з батьками про не­безпечність тієї чи іншої ситуації.

Вплив реклами має магічну силу. Діти дивлять­ся її, як заворожені. Через рекламу знецінюються важливі етичні категорії. Мрії про щастя починають здаватися легкодосяжними.

Дорослі мають раз по раз пояснювати дитині, що рекламу треба сприймати вибірково і що від­сутність певної речі, навіть дуже гарної, зовсім не означає, що життя від цього стане гіршим.

/Files/images/animashki/7057.gif

Що робити батькам?

Отже, щоб ефект впливу медіаполя був пози­тивним, батьки мають вчитися слухати й чути свою дитину, бути толерантними і терплячими, розуміти її, вчасно помічати в ній небажані зміни. Любов до дитини має виражатися не лише в подарунках — іграшках, солодощах, а ще й у частішому спілку­ванні із сином чи донькою.

Важливо відбирати лише якісні, добрі, піз­навальні й розвивальні мультфільми, телепе­редачі, відеоролики. Обов’язково обговорюва­ти з малечею переглянутий сюжет, персонажів, аналізувати образи, привертати увагу малюка до того, що лишилося непоміченим, спонукати творчо осмислювати побачене.

Знайомте дитину з добрими дитячими жур­налами, спрямованими на особистісний розвиток малюка, його моральне становлення, позбавлени­ми агресивності. Таким виданням, зокрема, є жур­нал «ДЖМІЛЬ», який подає зразки мудрої конструк­тивної поведінки і розвивальної діяльності, формує світле позитивне світобачення, дає в руки дитині інструменти для творчого самовираження. У про­цесі читання журналу, пошуку відповідей на його запитання, варіантів розв’язання задач і спосо­бів виконання завдань і дорослий, і дитина разом розмірковують, обговорюють, висловлюють думки і почуття, разом творять красу, що дає їм спільну

радість і краще розуміння одне одного, а доросло­му іще важелі позитивного впливу на малюка.

Пам’ятайте: існує безліч цікавих і корисних для дитини спільних справ, окрім тих, що пов’язані з Інтернетом або телебаченням.

Наприклад, можна разом щось зліпити чи на­малювати: тато чи мама ліпить тулуб зайця, а ди­тина — голову, вуха, хвостик. Погортайте разом улюблені книжки, розгляньте ілюстрації, сімейні фотографії. Побувайте в музеї, театрі, на виставці або просто погуляйте. Разом піклуйтеся про хат­ню тваринку, доручивши дитині посильні для неї справи (малюк може мити посуд для тваринки, насипати корм). Спільні прогулянки з тваринкою зближуватимуть дитину й батьків. Єдине, що тре­ба обговорити заздалегідь, це правила, за якими варто діяти, вигулюючи домашнього улюбленця.

Ми розуміємо: те, про що ми говорили в цій статті, вимагає від батьків певних зусиль, праці, часу. Однак, доклавши їх, ви зможете захистити дитину від інформаційних потоків, які не дають доброї поживи ні розуму, ні серцю, руйнують духовне здоров’я.

Будемо реалістами: зовсім уникнути медіасередовища сьогодні неможливо. Тож давайте разом виховувати у дітей культуру користування інфор­мацією.

/Files/images/animashki/7057.gif

ПОРАДИ МОЛОДИМ ВИХОВАТЕЛЯМ

БЕЗПЕКА

Абсолютно виключити фізичне і психічне насильство над дітьми.

Спостерігати, помічати і повідомляти, при необхідності, лікарю, медичній сестрі про зміни у стані здоров'я дитини.

Знати скільки дітей у групі. Хто з дітей де знаходиться - у медичного персоналу, на занятті у фахівця чи вузького спеціаліста, на занятті у гуртку тощо. Ні за яких обставин не залишати дітей без нагляду.

СПІЛКУВАННЯ

Необхідно запам'ятати відразу всіх дітей, звертатися до кожної дитини по імені (краще так, як звертаються удома). Бути артисткою, застосовувати: посмішку, жести, інтонацію, виразний погляд, силу голосу. Усі емоції мають бути щирі. Бути цікавою дітям. Мати у своєму арсеналі і постійно поповнювати: 3-4 вірші, пісеньки, казка, гра, потішки, прислів'я; варіанти ручної і особистої умілості: орігамі, пальчикова гімнастика, музично-ритмічні рухи, ліплення тощо за віком дітей. Усі вимоги до дітей проговорювати без посмішки, формулювати зрозуміло і точно, контролювати виконання. Пояснювати свої дії та дії інших, залучати дітей до пояснень, міркувань про вчинки. Залучати дітей до посильної допомоги собі, один одному, помічникові вихователя ("чарівні" слова обов'язкові). Хвалити дитину за хороші вчинки: словом при всіх дітях або значимих для дитини дорослих, дотиком, посмішкою, особливою прихильністю до дитини, спільною грою з дитиною, сюрпризом тощо. Завжди піднімати авторитет батьків (- Мама зв'язала кофтину? Вона майстриня!). Щиро цікавитися життям дитини поза дитячим садком (у розвитку). Упізнавати оточення дитини. Конфіденційна інформація про сім'ю не підлягає розголошуванню або обговоренню з ким-небудь, особливо в присутності дитини, окрім інформації, приховання якої може шкодити дитині. Впродовж дня кожна дитина повинна отримати «порцію» позитивної уваги педагога. Увечері зацікавити дітей якоюсь цікавою діяльністю на завтра, прощатися з дітьми тепло, по-домашньому («Приходь завтра, обов'язково!», «Ми тебе будемо чекати», «Без тебе нам нецікаво», «Завтра будемо малювати» та інше).

/Files/images/animashki/7057.gif

ПРАВИЛА ПОВЕДЕНИЯ И ОБЩЕНИЯ ВОСПИТАТЕЛЯ В Д/С «БЕРЁЗКА»

СТАРАЙТЕСЬ:

· Иметь в душе прекрасный идеал, высокую мечту и стремиться к ней.
· Быть лучше, помня, что совершенствованию нет предела.
· Расти профессионально, быть в курсе последних достижений педагогической науки, не останавливаться на достигнутом.
· Быть всегда в равновесии, сдерживая отрицательные эмоции.
· Выходить из конфликтных ситуаций с достоинством и юмором.
· Прощать, сочувствовать, сопереживать, быть великодушным и снисходительным.
· Жить легко, просто и радостно. Видеть во всем положительное.
· Быть всегда доброжелательным. Дружелюбие – основа вашего здоровья.
· Всюду навести порядок и уют, создать оазис доброты, любви и красоты – в душе, в семье, на работе. Прививайте это детям.
· Быть добрым и честным. Помните, что добро, сделанное вами, всегда вернется к вам многократно увеличенным.

ПОМНИТЕ:

§ "Терпение – дар". Обладающий терпением не унизится до раздражения.
§ Всегда есть тот, кому нужна ваша помощь, кому труднее, чем вам.
§ Коллектив – это тоже семья. Укрепляйте мир нашей семьи добрыми мыслями, добрыми словами, добрыми делами.
§ Ваши объяснения должны быть простыми и понятными детям.
§ Когда ребенок разговаривает с вами, слушайте его внимательно.
§ Не скупитесь на похвалу.
§ Не создавайте конфликтных ситуаций.
§ Следите за внешностью и поведением.
§ Ваше отношение к работе, людям, предметам – образец для подражания.

ВОСПИТЫВАЯ ДЕТЕЙ, СТРЕМИТЕСЬ:

Любить ребенка таким, каков он есть.
Уважать в каждом ребенке личность.
Замечать не недостатки ребенка, а динамику его развития.
Сделать родителей своими союзниками в деле воспитания.
Разговаривать с ребенком заботливым, ободряющим тоном.
Поощрять стремление ребенка задавать вопросы.

В ДЕТСКОМ САДУ ЗАПРЕЩАЕТСЯ:

Кричать и наказывать детей.
Выставлять проступки детей на всеобщее обозрение.
Приходить к детям с плохим настроением.
Обсуждать с родителями поведение чужого ребенка.
Оставлять детей одних.
Унижать ребенка.

МЕТОД ПІСОЧНОЇ ТЕРАПІЇ


Пісок і вода – відмінні інструменти, що необхідно використовувати в грі, адже гра – основний спосіб розвитку дітей у дошкільному віці. Для дітей пісочна терапія – звичайна форма експресії, і вони охоче залучаються до праці.Ігри з піском дозволяють дитині створювати світ, що забезпечує їй шлях до бажаний почуттів та думок. Цей світ дитина може розглядати, змінювати, обговорювати, випробувати. Дітей приваблює те, що тут немає жодного неправильного чи правильного способу гри в піску, а пісочний світ створюється без підготовчої роботи, без планування і відповідає внутрішньому світу самої дитини. Використання пісочної терапії в роботі з дошкільниками передбачає відмову від традиційних занять, як зазначено у Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», і перенесення їх у пісочницю з метою виховного та освітнього ефекту. Такі заняття дадуть змогу:
* посилити бажання дитини пізнавати щось нове, експериментувати, досліджувати, працювати самостійно;
* розвивати тактильну чутливість як основу розвитку «ручного інтелекту»;
* забезпечити розвиток пам’яті, уваги, мислення, мовлення та дрібної моторики;
*удосконалити розвиток предметно-ігрової діяльності та комунікативних навичок дитини;
* позбавитись негативних емоцій.
Якщо спостерігати за дітьми біля пісочниці, то можна помітити, що пісок досить часто діє на дітей як магніт. Діти самі, не усвідомлюючи, що вони роблять, руками починають просівати пісок, будувати тунелі, гори, міста, дороги тощо. А якщо до цього додати мініатюрні фігурки, іграшки, тоді з’являється цілий світ, розігруються драми, і дитина повністю занурюється в гру.Пісок здатний пропускати воду. Через це фахівці стверджують, що він поглинає негативну психічну енергію, взаємодія з ним очищає енергетику людини, стабілізує емоційний стан. Спостереження і досвід доводять, що гра в піску позитивно впливає на емоційне почуття дітей і дорослих. Гру з піском не можна інтерпретувати. Вихователі або батьки повинні виконувати роль уважного глядача. Позиція дорослого – це «активна присутність», а не керування процесом.Дитина виражає на піску те, що спонтанно виникає впродовж заняття. Під час роботи дитина може змішувати пісок із водою, якщо їй необхідно сформувати гори, пагорби або створити різноманітні вологі ландшафти. Дитині на певний час надається невідомий Усесвіт, у середині якого вона може створювати індивідуальний світ. Дитина не може розповісти про свої складності, як дорослий, але вона може зробити це за допомогою картин із піску. Таким чином, життя маленької людини як суспільної істоти починається з гри в піску.


МЕТОДИЧНА ДОПОМОГА В ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ



Зміст методичної роботи в закладі будується на основі державних документів про освіту, науково-педагогічних досліджень, навчальних планів, програм, новинок психолого-педагогічної літератури, інструктивно-методичних матеріалів з проблем організації методичної роботи, інформації про перспективний педагогічний досвід. В дошкільному закладі мають бути створені належні умови для підвищення професійного рівня та формування інноваційної компетентності педагогів. Вдало поєднанні колективні, групові та індивідуальні форми методичної роботи сприяють ефективному росту фахової майстерності педагогів. Згідно Типового положення про методичний кабінет дошкільного навчального закладу методичний кабінет дошкільного навчального закладу є центром методичної допомоги педагогічним працівникам дошкільного навчального закладу та поширення психолого-педагогічних знань серед батьків щодо розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного віку. Робота методичного кабінету організовується з урахуванням вимог Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», інших нормативно-правових актів . Завдання адміністрації : надання методичної допомоги педагогічним працівникам щодо підвищення їх кваліфікації, професійної компетентності та розвитку педагогічної творчості підготовки та проведення освітнього процесу з дітьми, роботи з батьками вихованців . А також створення сприятливих умов для самовдосконалення педагогів, розвитку творчої ініціативи у них; забезпечення методичної підтримки щодо реалізації педагогічних ініціатив та апробації навчальної літератури, методичних розробок.
Адміністрація дошкільного закладу здійснює планування на п’ять років курсової перепідготовки педагогів. Особлива увага приділяється визначенню тем до курсового та після курсового завдання. А також організації педагогічних хвилинок із звітами вихователів про проходження курсової перепідготовки на педгодинах.
Тематика самоосвіти педагогів глибоко продумується і визначається самими вихователями з урахуванням потреб навчально-виховного процесу .
Функції методичного кабінету:
врахування перспектив розвитку дошкільної освіти та специфіки діяльності даного дошкільного закладу;
використання сучасних наукових психолого-педагогічних досягнень, інноваційних технологій;
розширення професійного світогляду педагогічних працівників, систематичне інформування педагогів щодо інновацій в галузі дошкільної освіти;
корекція та оновлення інформації, яка постійно змінюється у результаті розвитку науки та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій.
Адміністрація дитсадка
- опрацьовує наукові та практичні досягнення у галузі дошкільної освіти, надає рекомендації щодо їх впровадження в практику роботи дошкільного закладу;
- розробляє методичні рекомендації, зразки розвивальних посібників ;
- надає практичну допомогу працівникам дошкільного закладу;
- систематично вивчає стан освітнього процесу, динаміку змін у розвитку дітей дошкільного віку, професійної компетентності педагогічних працівників;
- моделює зміст, форми і методи підвищення фахової кваліфікації, майстерності педагогів дошкільного закладу, підвищення рівня психолого-педагогічної культури батьків вихованців;
- вивчає , узагальнює та поширює перспективний педагогічний досвід з метою його застосування в освітньому процесі та удосконалення професійної компетентності педагогів.

Кiлькiсть переглядiв: 3234

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Вересень 2021 Наступна
ПВСЧПСН
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930